Відмінності між версіями «Шрубок»
(.) |
|||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===[http://sum.in.ua/s/shrubok '''Словник української мови''']=== | |
| + | ШРУБО́К, бка, чол., діал. Зменш. до шруб. | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/shrub '''Словник української мови''']=== | ||
| + | ШРУБ, а, чол., діал. Шуруп. Цікавий кравець не знав механіки, і всякі.. шруби, з котрими раз у раз порався Петро Гельє, видавались йому чимсь незвичайним, дивовижним (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); Умів він викувати і леміш, і сокиру, умів нарізати шруб, змайструвати замок (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 56). | ||
| + | ♦ Як на шрубах ходить — про жваву, рухливу людину. | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/shurup '''Словник української мови''']=== | ||
| + | ШУРУ́П, а, чол. Кріпильний гвинт для дерев'яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін. Шурупи являють собою металеві стерженьки, які мають на одному кінці головку, здебільшого плоску або напівкруглу. З другого боку, приблизно на половину всієї своєї довжини, шуруп має спеціальну гвинтову конічну нарізку (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 63); Високий чоловік стояв біля дверей цієї кімнати. Він, не поспішаючи, одгвинчував шурупи (Вадим Собко, Граніт, 1937, 97); Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 107). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 20:41, 18 листопада 2021
Шрубо́к, -бка, ж. (сьрубка, -кы), Вр. Болтик; шуруп; кріпильний гвинт.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови
ШРУБО́К, бка, чол., діал. Зменш. до шруб.
Словник української мови
ШРУБ, а, чол., діал. Шуруп. Цікавий кравець не знав механіки, і всякі.. шруби, з котрими раз у раз порався Петро Гельє, видавались йому чимсь незвичайним, дивовижним (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); Умів він викувати і леміш, і сокиру, умів нарізати шруб, змайструвати замок (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 56). ♦ Як на шрубах ходить — про жваву, рухливу людину.
Словник української мови
ШУРУ́П, а, чол. Кріпильний гвинт для дерев'яних деталей, для прикріплення до дерева металічних виробів і т. ін. Шурупи являють собою металеві стерженьки, які мають на одному кінці головку, здебільшого плоску або напівкруглу. З другого боку, приблизно на половину всієї своєї довжини, шуруп має спеціальну гвинтову конічну нарізку (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 63); Високий чоловік стояв біля дверей цієї кімнати. Він, не поспішаючи, одгвинчував шурупи (Вадим Собко, Граніт, 1937, 97); Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 107).
Ілюстрації
|
|
|
|
