Відмінності між версіями «Набрякати»
(Створена сторінка: '''Набряка́ти, -ка́ю, -єш, '''сов. в. '''набря́к(ну)ти, -кну, -неш, '''''гл. ''1) Набухать, набухнуть. ''Н...) |
(Добавлено значну кількість інформації(значення з різних словників, ілюстрації)) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Набряка́ти, -ка́ю, -єш, '''сов. в. '''набря́к(ну)ти, -кну, -неш, '''''гл. ''1) Набухать, набухнуть. ''Набрякнуть ''(шкури) ''водою в Дніпрі. ''ЗОЮР. II. 28. 2) Напухать, напухнуть. ''Чірка дуже болить, бач як набрякл''а. Зміев. у. | '''Набряка́ти, -ка́ю, -єш, '''сов. в. '''набря́к(ну)ти, -кну, -неш, '''''гл. ''1) Набухать, набухнуть. ''Набрякнуть ''(шкури) ''водою в Дніпрі. ''ЗОЮР. II. 28. 2) Напухать, напухнуть. ''Чірка дуже болить, бач як набрякл''а. Зміев. у. | ||
[[Категорія:На]] | [[Категорія:На]] | ||
| + | == Значення у сучасних словниках == | ||
| + | === Академічний тлумачний словник української мови === | ||
| + | НАБРЯКАТИ, ає, недок., НАБРЯКНУТИ, не; мин. ч. набряк, ла, ло; док.<br /> | ||
| + | 1. Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.). В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров'ю (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 25); На крутому чолі [Карпа] набрякла жила, виявляючи велику напруженість (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305); Відерне вим'я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 260); <br /> | ||
| + | // Опухати через скупчення рідини (випоту) в тканинах. Ввечері все тіло у неї розламувалося, а ноги так набрякали, що ледве віддиралися від долівки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 440); Руки мої набрякли і взялись пухирями (Іван Сенченко, Опов., 1959, 256).<br /> | ||
| + | 2. Розширюватися, роздаватися, збільшуватися в об'ємі від вологи, сирості і т. ін. Льотчик думає про те, що аеростат набрякає під дощем, важчає і, мабуть, знижується (Микола Трублаїні, III, 1956, 145); Вікна понамерзали, двері набрякли (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 76); Земля набрякла, блистіла, як масло (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 95);<br /> | ||
| + | // Наливатися соками. Б рості росли, набрякали і розпускались (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 24); Набрякли бруньки, Вдяглисьв зелені мундири дерева... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 354); * Образно. Набрякають там щастям вже зерна оті, Що зібрали ми влітку, в жнива золоті (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 13).<br /> | ||
| + | === Словник синонімів української мови === | ||
| + | НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. - збільшуватися в об’ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИпідсил.,БРЯ́КНУТИрозм.,БУБНЯ́ВІТИрозм.; ПУ́ХНУТИ, СПУХА́ТИ, НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ], ЗДУВА́ТИСЯ[ЗДИМА́ТИСЯ], НАПИНА́ТИСЯ, П’ЯСТИ́СЯ[ПНУ́ТИСЯ] (про кровоносні судини - звичайно від напруження). - Док.: набря́кнути, набу́хнути, розбу́хнути, набубня́віти, напу́хнути, спу́хнути, наду́тися, зду́тися, напну́тися[нап’ясти́ся]. | ||
| + | == Цитати з творів == | ||
| + | Відерне вим’я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (І. Волошин); Старости очі вирячили, набухли з подиву обличчя (К. Гордієнко); Пальці рук судорожно повільно стиснулись, жили повільно стали розбухати, синіти (М. Ірчан); Він не помітив, як у неї по-дитячому набубнявіли губи (М. Рудь); Латочка.. кричить тоненьким тенором, на шиї страшними п’явками пухнуть жили (Григорій Тютюнник); А в пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів (В. Сосюра); Жили йому напнулися. Шия стала червоно-синя (З. Тулуб); Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник). | ||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | http://medicin.in.ua/images/Pochemu_otekayut_nogi_prichini_otechnosti_u_zhenshin_i_muzhchin-_kak_izbavitsya-_meri_profilaktiki_2.jpg | ||
| + | http://dovidkam.com/wp-content/uploads/2016/11/9f8410aad51c15da204f1dee02571cb7.jpg | ||
| + | http://lyalyuk.com.ua/images/Pochemu_otekaet_lico_i_glaza_po_utram.png | ||
| + | == Джерела == | ||
| + | http://sum.in.ua/s/nabrjakaty (Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 20.) | ||
| + | https://uk.worldwidedictionary.org/набрякати | ||
Поточна версія на 09:24, 16 жовтня 2018
Набряка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. набря́к(ну)ти, -кну, -неш, гл. 1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. ЗОЮР. II. 28. 2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, бач як набрякла. Зміев. у.
Зміст
Значення у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник української мови
НАБРЯКАТИ, ає, недок., НАБРЯКНУТИ, не; мин. ч. набряк, ла, ло; док.
1. Збільшуватися в об'ємі, розпухати (від приливу крові, молока і т. ін.). В екстазі дикого ритму спітнілі обличчя танцюючих набрякали кров'ю (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 25); На крутому чолі [Карпа] набрякла жила, виявляючи велику напруженість (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305); Відерне вим'я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 260);
// Опухати через скупчення рідини (випоту) в тканинах. Ввечері все тіло у неї розламувалося, а ноги так набрякали, що ледве віддиралися від долівки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 440); Руки мої набрякли і взялись пухирями (Іван Сенченко, Опов., 1959, 256).
2. Розширюватися, роздаватися, збільшуватися в об'ємі від вологи, сирості і т. ін. Льотчик думає про те, що аеростат набрякає під дощем, важчає і, мабуть, знижується (Микола Трублаїні, III, 1956, 145); Вікна понамерзали, двері набрякли (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 76); Земля набрякла, блистіла, як масло (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 95);
// Наливатися соками. Б рості росли, набрякали і розпускались (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 24); Набрякли бруньки, Вдяглисьв зелені мундири дерева... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 354); * Образно. Набрякають там щастям вже зерна оті, Що зібрали ми влітку, в жнива золоті (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 13).
Словник синонімів української мови
НАБРЯКА́ТИ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. - збільшуватися в об’ємі, розпухати від припливу крові, молока тощо), НАБУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, РОЗБУХА́ТИпідсил.,БРЯ́КНУТИрозм.,БУБНЯ́ВІТИрозм.; ПУ́ХНУТИ, СПУХА́ТИ, НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ], ЗДУВА́ТИСЯ[ЗДИМА́ТИСЯ], НАПИНА́ТИСЯ, П’ЯСТИ́СЯ[ПНУ́ТИСЯ] (про кровоносні судини - звичайно від напруження). - Док.: набря́кнути, набу́хнути, розбу́хнути, набубня́віти, напу́хнути, спу́хнути, наду́тися, зду́тися, напну́тися[нап’ясти́ся].
Цитати з творів
Відерне вим’я рекордистки набрякло, з дійок засочилася біла роса (І. Волошин); Старости очі вирячили, набухли з подиву обличчя (К. Гордієнко); Пальці рук судорожно повільно стиснулись, жили повільно стали розбухати, синіти (М. Ірчан); Він не помітив, як у неї по-дитячому набубнявіли губи (М. Рудь); Латочка.. кричить тоненьким тенором, на шиї страшними п’явками пухнуть жили (Григорій Тютюнник); А в пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів (В. Сосюра); Жили йому напнулися. Шия стала червоно-синя (З. Тулуб); Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник).
Ілюстрації
Джерела
http://sum.in.ua/s/nabrjakaty (Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 20.) https://uk.worldwidedictionary.org/набрякати
