Відмінності між версіями «Угукати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ugu 55833388 orig .jpeg|x330px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ugu 55833388 orig .jpeg|x330px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photo 2021-11-08 18-01-36.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photo 2021-11-08 18-01-36.jpg|x300px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1616745917 -ty-tochno-kot-ugu demotions.ru.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1616745917 -ty-tochno-kot-ugu demotions.ru.jpg|x320px]] |
|} | |} | ||
Версія за 18:09, 8 листопада 2021
Угукати, -каю, -єш, гл. Говорить: угу.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УГУКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Погоджуючись із співрозмовником чи потверджуючи його слова, говорити часто «угу». Новий знайомий розповідає мені про Херсон, а я слухаю та угукаю собі, щоб не мовчати, а розмову сяк-так підтримувати (Остап Вишня, II, 1956, 401).
2. Видавати звуки, схожі на «угу» (про птахів). [Мотря:] А оту ніч так сова те й зна — літа коло хати та все угука. [Катерина:] Щось воно та є! Мотря, далебі, се недаром! (Микола Костомаров, I, 1967, 194).
Ілюстрації
|
|
|
