Відмінності між версіями «Обвикати»
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| − | + | '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | |
| − | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | + | |
1. до кого — чого і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися. Піп обвикав до темнуватого приміщення, шукав очима, де б зручніше сісти (Іван Ле, Наливайко, 1957, 236); — А важко, дядьку, у москалях? — спитав Назар Булат. Карній зітхнув, похитав головою: — Попервах важкувато, а потім обвикнеш (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 40); | 1. до кого — чого і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися. Піп обвикав до темнуватого приміщення, шукав очима, де б зручніше сісти (Іван Ле, Наливайко, 1957, 236); — А важко, дядьку, у москалях? — спитав Назар Булат. Карній зітхнув, похитав головою: — Попервах важкувато, а потім обвикнеш (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 40); | ||
// Позбуватися почуття остраху, боязні; переставати боятися. Коли увели його у хату, то вона злякалася, як страховища якогось. Потім трохи обвикла; любувалася його мундиром, циновими ґудзиками (Панас Мирний, I, 1954, 62). | // Позбуватися почуття остраху, боязні; переставати боятися. Коли увели його у хату, то вона злякалася, як страховища якогось. Потім трохи обвикла; любувалася його мундиром, циновими ґудзиками (Панас Мирний, I, 1954, 62). | ||
Версія за 16:38, 8 листопада 2021
Обвика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. обвикнути, -ну, -неш, гл. Осваиваться, освоиться, привыкать, привыкнуть. Як кіт у хаті обвикне, то не втіче. Лебед. у. Попервах лякались, а там, як обвикли, то ше сами налякають. Драг. 62. Втікає молода од свекрухи до матері, поки обвикне в чоловіка. Г. Барв. 319.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. до кого — чого і без додатка. Призвичаюватися до незнайомого місця, середовища і т. ін.; оббуватися, освоюватися. Піп обвикав до темнуватого приміщення, шукав очима, де б зручніше сісти (Іван Ле, Наливайко, 1957, 236); — А важко, дядьку, у москалях? — спитав Назар Булат. Карній зітхнув, похитав головою: — Попервах важкувато, а потім обвикнеш (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 40); // Позбуватися почуття остраху, боязні; переставати боятися. Коли увели його у хату, то вона злякалася, як страховища якогось. Потім трохи обвикла; любувалася його мундиром, циновими ґудзиками (Панас Мирний, I, 1954, 62).
2. перев. з інфін. Набувати певних навичок, досвіду (у праці і т. ін.); призвичаюватися. Поки ще люди не обвикли переводити свою працю на гроші (Панас Мирний, IV, 1955, 330).
Ілюстрації
|
|
|
|
