Відмінності між версіями «Клюкати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | КЛЮКАТИ | |
| + | |||
| + | 1. перех. неперех., розм. Те саме, що клювати 1, 2; дзьобати. | ||
| + | |||
| + | 2. неперех., перен., фам. Пити спиртні напої, напиватися до сп'яніння. Козак Мамай також умів клюкати й вихиляти. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 16:23, 8 листопада 2021
Клюкати, -каю, -єш, гл. 1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка. Мнж. 4. 2) Ниться (о пульсѣ). Вже жили не клюкають. Ном. № 8233. 8) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добри К. ЧР.
Сучасні словники
КЛЮКАТИ
1. перех. неперех., розм. Те саме, що клювати 1, 2; дзьобати.
2. неперех., перен., фам. Пити спиртні напої, напиватися до сп'яніння. Козак Мамай також умів клюкати й вихиляти.
Ілюстрації
|
|
|
