Відмінності між версіями «Трута»
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:отрути-сайт.jpg|x240px]] |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:260316.jpg|x240px]] | |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:15511017_4.jpg|x240px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
|} | |} | ||
Версія за 15:30, 8 листопада 2021
Трута, -ти, ж. Ядъ, отрава. Треба трути роздобути. Шевч. Трута-зілля. Ядовитое растеніе. Там ходилагуляла, трутизілля шукала. Лукаш. 150. Ум. Трутка.
Зміст
Сучасні словники
ТРУТА
Те саме, що отрута. Найшла [мати] відьму, І трути достала, І трутою до схід сонця Дочку напувала (Тарас Шевченко, I, 1963, 160); Ніч пише боярин, на дворі світа; Перо його пімстою [помстою] дише; ..Аж ось зайнялася над миром зоря, — Година давно відітхнути: Лист — повний палючої трути! (Павло Грабовський, I, 1959, 303); Колись цар і йому [Т. Шевченкові] бажали долі — Труїли душу трутою неволі, Лишень живим не встигли розп'ясти! (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 94).
ТРУТА-ЗІЛЛЯ, ~и-~я, ж., нар.-поет. Отруйна рослина. - Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... - І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана Завтра отруїти (Шевч., II, 1953, 114).
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ТРУТА, и, жін., нар.-поет.
1. Речовина, здатна викликати отруєння живого організму. Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки. — Отрута, отрута, — шептали молдувани (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215); Патер спустив додолу очі, приховуючи радість: отрута почала впливати (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 148); Бджолина отрута давно вже використовується в медицині для лікування багатьох хвороб (Наука і життя, 10, 1968, 36); * Образно. Всіх вчарувало воно [щастя] навіки, і чари його були отрута. Воно летючою зорею падало в серце і починало горіти (Леся Українка, III, 1952, 550); * У порівняннях. В же якось до цього й прижилось горе, не таким здавалось, як першого року, а це знову скаламутило всю душу, отрутою поповзло в кожний закуток, де є жива кров (Михайло Стельмах, II, 1962, 300); // перен. Те, що нестримно вабить до себе. [Зінька:] Ох, Романе! отруто ж ти моя!.. ..Не зможу ж, не зможу відірвати тебе від серця!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 59); От досі жаль, що я в окуліровці Був учнем, недбайливим і тупим... Але признаюся: в малій головці Уже тоді жила отрута рим! (Максим Рильський, I, 1956, 177); // перен. Те, що згубно впливає на кого-, що-небудь, морально розкладає, розбещує когось. Мільйони екземплярів буржуазних газет розносять отруту обману всюди (Ленін, 32, 1973, 327); Софія читала і впивала в себе тонку отруту заздрощів та гіркого жалю (Леся Українка, III, 1952, 528); Не поможе і отрута хитрої неправди у брехливім лютім вої із-за океану (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 325).
2. перен. Злість, ненависть. — Походжай, доню, та насіннячко лузай! — промовила Прокоповичка ласкаво, але з отрутою в словах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 64); Хоч тряслися руки старого писаки, хоч бризкало перо, одначе з-під його отрута на папері зосталася (Панас Мирний, I, 1949, 386).
Ілюстрації
|
|
|
