Відмінності між версіями «Звіриний»

Версія за 18:34, 7 листопада 2021

Звіриний, -а, -е. прикм. до звір. Частіше вживається у значення "звіринний стиль мистецтва"

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗВІРИНИЙ, а, е. 1. Прикм. до звір 1. Напружений слух ловив, здавалося, якесь незвичайне сопіння і м'яку ходу звіриних лап (Олесь Донченко, II, 1956, 41); Ніби нікого немає і всередині зимівлі. Ні, є або в усякому разі хтось був: ось звірині шкіри на стіні, ось мисливське знаряддя (Олександр Довженко, I, 1958, 104); Він же [ворог], уникаючи бою і поспішно відступаючи, ще більше притягував і дратував, як дратують мисливця свіжі звірині сліди (Олесь Гончар, III, 1959, 75); Над ворогом літаючи було я любувавсь, як б'ють артилеристи, звірине розриваючи кубло (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 154); // Власт. звірові (див. звір 11). І від цього погляду, якогось ненаситного й звіриного, Тасі ставало моторошно (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 146). ▲ Звіриний стиль (орнамент) — умовна назва стилю чи орнаменту, для якого характерним є зображення тварин.

2. перен. Жорстокий, лютий. Темпи економічного розвитку Радянської країни викликають захоплення у наших друзів.. і звірину злобу й страх у наших ворогів (Комуніст України, 11, 1962, 3); // Надмірний, дуже великий. Кращі твори Ф. Потушняка.. сповнені гнівного осуду звіриної жадоби збагачення (Радянське літературознавство, 11, 1965, 16).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Звіри́ний, -а, -е. Не наділив його умом звіриним. К. Іов. 89.

Ілюстрації

Медіа