Відмінності між версіями «Згоїти»
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Згоїти.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Згоїти.jpg |x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Згоїти1.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Згоїти1.jpg |x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Загоєння.jpg |x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 15:32, 7 листопада 2021
Згоїти, -го́ю, -їш, гл. Теж саме, що загоїти, загоювати.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗАГОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАГОЇТИ, ою, оїш, док., перех. Виліковувати ушкоджені місця, рани на тілі; гоїти. Він кілька місяців пролежав у лазаретах, загоюючи рану, одержану в бою з партизанами (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 126); Хіба я можу чародійським словом загоїти всі рани, спинити всю кров, згасити всі пожежі?.. (Іван Франко, II, 1950, 63); * Образно. Радянська возз'єднана Україна відбудовується, загоює страшні рани, фашистами заподіяні (Остап Вишня, I, 1956, 293); — Випий трошки сього зілля — Все лихо загоїть (Тарас Шевченко, I, 1951, 52); — Ватю, серце, не говори так! І рани гояться, і серце можна загоїти!.. — втішала мати (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 142).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Зго́їти, -го́ю, -їш, гл. Залікувати.
Ілюстрації
|
|
|
