Відмінності між версіями «Мідяний»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Мідяний1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Мідяний1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Мідний2.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Мідний2.jpg |x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Мідний3.png |x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 14:38, 7 листопада 2021
Мідя́ни́й, -а́, -е́. Те ж саме, що мідний
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Вигот. з міді (у 1 знач.). Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Панас Мирний, I, 1954, 323); У Гриші був невеличкий мідяний патрон від якогось протитанкового снаряда (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 35); * У порівняннях. Під ногами листя шелестить, наче мідяне (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 38). ♦ Мідяне чоло — те саме, що Мідний лоб (див. мідний).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Мідя́ни́й, -а́, -е́ Мѣдный. На мідяні гроші слави добували. Ном. № 7585. Дзвінить над ним сайдак і лук мідяний. К. Іов.
Ілюстрації
|
|
|
