Відмінності між версіями «Муркати»
(Створена сторінка: '''Му́ркати, -каю, -єш, одн. в. му́ркнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Мурлыкать, мурлыкнуть. ''Кіт сидит...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Му́ркати, -каю, -єш, одн. в. му́ркнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Мурлыкать, мурлыкнуть. ''Кіт сидить та муркає. ''Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бормотать, разъ забормотать. ''Муркнув щось таке, що й не розбереш, та й пішов. '' | '''Му́ркати, -каю, -єш, одн. в. му́ркнути, -ну, -неш, '''''гл. ''1) Мурлыкать, мурлыкнуть. ''Кіт сидить та муркає. ''Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бормотать, разъ забормотать. ''Муркнув щось таке, що й не розбереш, та й пішов. '' | ||
[[Категорія:Му]] | [[Категорія:Му]] | ||
| + | |||
| + | '''МУРКАТИ''' | ||
| + | |||
| + | 1. неперех. Видавати звуки «мур-мур» (про котів і т. ін.). Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 439); А кішка була мудра. Як царівна лягла, вона скочила на постіль і муркає (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 34). | ||
| + | 2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. Посеред хати на оклунку ковдр сидів старенький єврей і щось лічив на пальцях, іноді муркаючи до свого сусіди, років сімнадцяти юнака (Олесь Досвітній, Вибр. 1959, 58); І так, і так мені пояснює, повторює [учитель]. А мені мовби язик приріс до зубів. Тільки дивлюся, витріщившись, на дошку та муркаю щось таке, чого і сам не тямлю (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 178). | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|011ClMqVVk0}} | ||
Версія за 20:25, 24 листопада 2015
Му́ркати, -каю, -єш, одн. в. му́ркнути, -ну, -неш, гл. 1) Мурлыкать, мурлыкнуть. Кіт сидить та муркає. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бормотать, разъ забормотать. Муркнув щось таке, що й не розбереш, та й пішов.
МУРКАТИ
1. неперех. Видавати звуки «мур-мур» (про котів і т. ін.). Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 439); А кішка була мудра. Як царівна лягла, вона скочила на постіль і муркає (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 34). 2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. Посеред хати на оклунку ковдр сидів старенький єврей і щось лічив на пальцях, іноді муркаючи до свого сусіди, років сімнадцяти юнака (Олесь Досвітній, Вибр. 1959, 58); І так, і так мені пояснює, повторює [учитель]. А мені мовби язик приріс до зубів. Тільки дивлюся, витріщившись, на дошку та муркаю щось таке, чого і сам не тямлю (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 178).
