Відмінності між версіями «Муляти»
(Створена сторінка: '''Му́ляти, -ляю, -єш, '''''гл. ''1) = '''Мулити. '''''Муляє чобіт. Щось муляє під коліном: я лап, і нама...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Му́ляти, -ляю, -єш, '''''гл. ''1) = '''Мулити. '''''Муляє чобіт. Щось муляє під коліном: я лап, і намацав каблучку. ''Г. Барв. 213. 2) — '''очима'''. Мигать глазами, то закрывать, то открывать глаза. ''Ходить та все муляє очима, все заплющає. ''Кіев. у. | '''Му́ляти, -ляю, -єш, '''''гл. ''1) = '''Мулити. '''''Муляє чобіт. Щось муляє під коліном: я лап, і намацав каблучку. ''Г. Барв. 213. 2) — '''очима'''. Мигать глазами, то закрывать, то открывать глаза. ''Ходить та все муляє очима, все заплющає. ''Кіев. у. | ||
[[Категорія:Му]] | [[Категорія:Му]] | ||
| + | МУЛЯТИ, яю, яєш, рідше МУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка. | ||
| + | |||
| + | 1. тільки 3 ос. Будучи тісним, терти, тиснути (про взуття, одяг і т. ін.). Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову (Номис, 1864, № 11310); [Василпна Макарівна:] А чоботи, Митю, зовсім не муляють (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 96); | ||
| + | // безос. Жабі ледве встигала за мною: у неї від шляхетних черевиків боляче муляло ноги, і, сердешна, ледве дибала (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 108); | ||
| + | // Торкаючись тіла, спричиняти біль; давити. Грудки муляли в босі ноги, а холодна земля обсипала ноги, неначе сніг (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Усі швидко.. поснули, тільки Горпині не спалося: прокляті дошки в боки муляли (Любов Яновська, I, 1959, 334); * Образно. — Не хотілось нагадувати про це, та слово язик муляє (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 160). | ||
| + | |||
| + | 2. перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати. — Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (Іван Франко, II, 1950, 348); Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 82); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 7); Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (Андрій Головко, II, 1957, 437). | ||
| + | ♦ Муляти (мулити) очі (око) — набридати, завдавати комусь прикрощів своєю присутністю (наявністю). Було чудо, що гуральня досі стояла. Тільки мулила очі. Скрізь по селах покінчили з панами, скрізь димились руїни, а тут — гуральня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); На фасадах нових споруд не повинні з'являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (Вітчизна, 12, 1965, 186). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825. | ||
Версія за 20:47, 1 грудня 2019
Му́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) = Мулити. Муляє чобіт. Щось муляє під коліном: я лап, і намацав каблучку. Г. Барв. 213. 2) — очима. Мигать глазами, то закрывать, то открывать глаза. Ходить та все муляє очима, все заплющає. Кіев. у. МУЛЯТИ, яю, яєш, рідше МУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка.
1. тільки 3 ос. Будучи тісним, терти, тиснути (про взуття, одяг і т. ін.). Чобіт мулить ногу, подушка мулить в голову (Номис, 1864, № 11310); [Василпна Макарівна:] А чоботи, Митю, зовсім не муляють (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 96); // безос. Жабі ледве встигала за мною: у неї від шляхетних черевиків боляче муляло ноги, і, сердешна, ледве дибала (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 108); // Торкаючись тіла, спричиняти біль; давити. Грудки муляли в босі ноги, а холодна земля обсипала ноги, неначе сніг (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Усі швидко.. поснули, тільки Горпині не спалося: прокляті дошки в боки муляли (Любов Яновська, I, 1959, 334); * Образно. — Не хотілось нагадувати про це, та слово язик муляє (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 160).
2. перен., розм. Не давати спокою, мучити, турбувати. — Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить (Іван Франко, II, 1950, 348); Тут журба йому душу муляє, а там його гордощі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 82); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 7); Піднесений настрій раптом спав, і десь в глибині свідомості досадно муляло трохи усвідомлення, що його поведінка в чомусь споріднювала його з Хлестаковим (Андрій Головко, II, 1957, 437). ♦ Муляти (мулити) очі (око) — набридати, завдавати комусь прикрощів своєю присутністю (наявністю). Було чудо, що гуральня досі стояла. Тільки мулила очі. Скрізь по селах покінчили з панами, скрізь димились руїни, а тут — гуральня (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); На фасадах нових споруд не повинні з'являтися малохудожні твори: кераміка — матеріал довговічний, і кожна помилка мулятиме око впродовж багатьох років (Вітчизна, 12, 1965, 186).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 825.
