Відмінності між версіями «Приязність»

Поточна версія на 22:58, 6 листопада 2021

Приязність, -ности, ж. Привѣтливость, дружелюбіе. Синонім. Приязнь

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПРИ́ЯЗНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до приязний. У нього були до неї почуття приязності, певної поваги, але не кохання (Григорій Епік, Тв., 1958, 98); Відвертий погляд його привітних очей, приязність у розмові відразу створювали хороше враження, як про людину щиру, сердечну (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 100).

СЛОВОПЕДІЯ

Приязність, -ності, ор. -ністю. Вияв приязні. – О, Надіє Михайлівно! – крикнув Шафорост. – Радий вас бачити... – Надія не сподівалась на таку приязність (Я.Ваш).

Приязнь, -і, ор. -ю. Дружня прихильність до кого-небудь; привітне ставлення до когось. Не завидуй багатому; Багатий не знає Ні приязні, ні любові – Він все те наймає (Т.Шевченко); \[Андрій:\] Спасибі вам, велике спасибі: і за вашу приязнь, і за щиру пораду (М.Кропивиицький); Катя серцем чула справжню приязнь (О.Ільченко).

Словник української мови

ПРИЯЗНИЙ, а, е. Який виявляє приязнь, дружню прихильність, симпатію до кого-небудь; дружелюбний, привітний. Ото і зосталась я у Мотрі. Вона така добра, приязна (Мирний, І, 1954, 75); // Доброзичливий, дружній (про почуття, стосунки і т. ін.). Господарка, приховуючи приязною усмішкою свою заклопотаність, метушилась поміж гостей (Досв., Вибр., 1959, 254); Між олов'яними солдатиками [вихованцями військового училища] і гімназистами ніколи не було приязних стосунків (Добр., Олов. солдатики, 1961, 117); Ми згадуємо глибоку і приязну цікавість Пушкіна до історії України (Рад. Укр., 25.XI 1956, 1); // Який приносить задоволення; приємний. Усе частіше постерігав він, що в серці його ворушиться кохання, - тихе, приязне кохання, що воно обхоплює цілу його істоту (Коцюб., І, 1955, 23); Уранці їхали, грудьми Повітря приязне впивали (Рильський, Сад.., 1955, 58).

Словник іншомовних слів

Симпатія: 1. Почуття приязності, прихильності, доброзичливості до кого-, чого-небудь; уподоба, приязнь; протилежне — антипатія. 2. розм. Про людину, яка користується чиєюсь прихильністю; улюбленець, коханий (кохана), любий (люба).

Ілюстрації

Медіа

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 3, ст. 454.