Відмінності між версіями «Розлітатися»
| Рядок 41: | Рядок 41: | ||
розлітатися — РОЗЛІТА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЕТІ́ТИСЯ, ечу́ся, ети́шся, док. 1. Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах). Покричавши деякий час над щілиною, горобці розлітаються (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах розлітатися — Розліта́тися, -та́юся, -та́єшся; розлеті́тися, -лечу́ся, -лети́шся ''Правописний словник Голоскевича (1929 р.)'' | розлітатися — РОЗЛІТА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЕТІ́ТИСЯ, ечу́ся, ети́шся, док. 1. Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах). Покричавши деякий час над щілиною, горобці розлітаються (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах розлітатися — Розліта́тися, -та́юся, -та́єшся; розлеті́тися, -лечу́ся, -лети́шся ''Правописний словник Голоскевича (1929 р.)'' | ||
| − | + | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 13:13, 30 жовтня 2021
Розліта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. розлеті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Разлетаться, разлетѣться. Розлетілись, як липове клиння. Ном. № 1881. Не турбуйся ж ти, наша матінко, нами: як підростуть крильця, то розлетимося й сами. Чуб. Переносно: разбѣгаться, разбѣжаться. Але ішли легиники да все гомотіли, як учули да ровточку, вни ся розлетіли. Лукаш. 157.
Зміст
Сучасні словники
РОЗЛІТАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., РОЗЛЕТІТИСЯ, ечуся, етишся, док.
1. Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах). Покричавши деякий час над щілиною, горобці розлітаються (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 78); — А зозуля обдурює пташок. Пір'ям вона схожа на яструба. Летить над лісом, падає каменем, а пташки лякаються, думають, що яструб, розлітаються геть (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 265); // Розноситися у повітрі в різні боки (про дрібні речі, частинки чого-небудь). Сильний порив бурі, розлітаються папери по підмур'ю (Степан Васильченко, III, 1960, 244); Дівчина приймала душ. Бризки розліталися по кімнаті (Юрій Яновський, II, 1958, 159); Зо зла ухопив він жмут соломи з сміттям, порохом і швиргонув угору. Пил розлетівся по кімнаті (Панас Мирний, I, 1954, 270); // Розвіватися в різні боки від швидкої ходи, вітру і т. ін. (про волосся, поли одягу тощо). Я побачив жіночу постать перед собою, люту та страшну. Нечесане волосся на її голові.. геть розліталося на всі боки (Панас Мирний, IV, 1955, 332); Побіг [Марко] так, ніби його гнав якийсь страшний протяг. Штани його розлітались вище колін, кашкет зсунувся (Іван Микитенко, II, 1957, 327); // перен. Поширюватися в навколишньому просторі (про звуки, голос і т. ін.). Підбитий сокіл клекотав, І могутній клекіт розлітавсь луною І орлів на волю попід хмари звав (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 73); // перен. Швидко поширюватися, ставати відомим у багатьох місцях, усюди. Наче бойові прокламації, розліталися в рукописних списках Шевченкові поеми між невільниками, які вставали до боротьби (Слово про Кобзаря, 1961, 57); По Багві .. розлетілася чутка про загальні збори (Григорій Епік, Тв., 1958, 208); Звістка про смерть князя розлетілася по городах і оселищах (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 19).
Розлітатися (розлетітися) пилом (в пил) див. пил; Розлітатися (розлетітися) на (у) порох (порохом) див. порох; Розлітатися (розлетітися) прахом див. прах.
2. перен. Розходитися, роз'їжджатися в різні місця; переставати бути разом. У цей час, коли школярі, мов птахи, розлітались на канікули, учительку огортало неспокійне, томливе почуття (Олесь Донченко, IV, 1957, 512); — Чому діти так часто залишають своїх матерів на старість у самотині і розлітаються хто куди? Ставши дорослими, вони дбають уже про своїх дітей (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 9); Одна-однісінька сиджу, як та бідна сиротина. Діти були — виросли, розлетілися (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 47); // Тікати, розбігатися в різні боки. Коні шарахають од вибухів і розлітаються по полю, наче віщі птахи (Олександр Довженко, III, 1960, 166); — А, .. ви все біля печі третесь? Ану ж розлітайтесь по одній! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 518).
3. розм. Розпадатися на частини від удару, вибуху і т. ін.; розбиватися. Знов налізли вражі танки З лук, із поля, з-за Десни, Розлітались брами, ґанки, З тріском падали тини (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 14); Хряп [чоловік] по вікну, а воно брязь! і до одної шибки так і розлетілось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 291); // Рватися, розлазитися від ветхості, тривалого користування (про одяг, взуття і т. ін.). — Куплю кожушину, як не буде дорога, бо моя стара, вже не огріє мене взимі, розлітається (Ольга Кобилянська, III, 1956, 536); — Купіть, мамо, хліба до хати, Оленці черевики, а собі вовняну хустку, бо стара вже геть розлітається (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 447); // перен. Припиняти існування, розділившись на частини. Розлетівся .. мій гурток, як кажуть, з тріском, а його ватажок вилетів з того села назавжди (Степан Васильченко, IV, 1960, 25). ♦ Голова розлітається у кого — дуже болить голова у кого-небудь. Дід обертався на другий бік. Його голова розліталася, усі старі кісточки тріщали ... (Марко Черемшина, Тв., 1960, 43).
4. перен. Безслідно зникати; щезати. Розлетяться, як дим, навіяні чари, пересниться страшний сон, життя потече тихим своїм руслом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 108).
5. Набирати розгону під час польоту; починати летіти з дедалі більшою швидкістю; // розм. Бігти, поступово набираючи швидкість; розганятися, розбігатися. Каринський рушив був далі, але Васюта схопив його за рукав. — Стій! Куди розлетівся? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 90).
Інші словники
розлітатися — Розліта́тися, -та́юся, -єшся сов. в. розлеті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Разлетаться, разлетѣться. Розлетілись, як липове клиння. Ном. № 1881. Не турбуйся ж ти, наша матінко, нами: як підростуть крильця, то розлетимося й сами. Чуб. Словник української мови Грінченка
розлітатися — I -аюся, -аєшся, недок., розлетітися, -ечуся, -етишся, док. 1》 Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах). || Розноситись у повітрі в різні боки (про дрібні речі, частинки чого-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
розлітатися — аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р’я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.). Дуже сильно, завзято. Б’ють козаки панську челядь, аж пір’я летить (С. Фразеологічний словник української мови
розлітатися — ПОШИ́РЮВАТИСЯ (про звуки, запахи тощо — виходячи з якогось джерела, займати, заповнювати собою дедалі більший простір), ШИ́РИТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ), РОЗНО́СИТИСЯ, РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, ПРОКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗПЛИВА́ТИСЯ, РОЗТІКА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
розлітатися — розліта́тися 1 дієслово недоконаного виду відлітати в різні боки розліта́тися 2 дієслово доконаного виду почати довго літати; не переставати літати розм. Орфографічний словник української мови
розлітатися — РОЗЛІТА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЕТІ́ТИСЯ, ечу́ся, ети́шся, док. 1. Відлітати з якого-небудь одного місця в різні боки (про птахів, комах). Покричавши деякий час над щілиною, горобці розлітаються (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах розлітатися — Розліта́тися, -та́юся, -та́єшся; розлеті́тися, -лечу́ся, -лети́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
Ілюстрації
