Відмінності між версіями «Медявник»

Версія за 19:22, 29 жовтня 2021

Медявни́к, -ка́, 1. Те саме, що медяник, [2-й чоловік:] Подивився б ти, як він було увійде у хату, то так дітвора і вкриє його: тому медівника дасть, тому бублика, іншому копійку... (Кроп., І, 1958, 479); [Бабуся:] Зрозумійте, маю свято, А роботи ще багато... Чи спеклись медівники, Чи готові пиріжки? (Олесь, Вибр., 1958, 486); * У порівн. Голубив [капітан] її словами, як медівниками (Черемш., Тв., 1960, 181). 2. бот., діал. Підмаренник.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках:

Медівник (медовий пряник, пряник, праник) — солодке печиво. Мед доводили до кипіння, гасили в ньому невелику кількість соди, додавали борошно (на одну частину меду приблизно дві частини білої муки) й місили у руках доти, доки тісто не білішало й не ставало м'яким. Потім клали на стіл, розкачували качалкою до товщини в палець і витискували спеціальними формами фігурки людей чи тварин або різали на ромби ножем. Випікали на підсипаних крохмалем сухих листах у гарячій печі. Медівник роздавали дітям — посівальникам і щедрувальникам на Новий рік, колядникам на Різдво, ними повитуха пригощала своїх "онуків", ними ж обдаровували на свята своїх хрещеників хрещені батьки; їх брали з собою як гостинці до породіллі на одвідки. Зараз у домашньому господарстві медівник майже не печуть. Натомість громадське харчування освоїло їх виготовлення досить активно.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання