Відмінності між версіями «Полум’я»

Версія за 14:51, 27 жовтня 2021

По́лум’я - газоподібне середовище, що включає в себе (у ряді випадків) дисперговані конденсовані продукти, в якому відбуваються фізико-хімічні перетворення реагентів, що приводять до світіння, тепловиділення і саморозігріву.

Етимологія

Від полум'я сер., рос. пламя запозичене з церковнослов., при народн. по́ломя, по́лымя (див. Шахматов, Очерк 158 і сл.; ИОРЯС 7, 2, 352 і сл.), укр. по́лом'я, по́ломня, блр. по́ломя, дв.-руск. поломя, ст.-слов. пламы, род. п. пламене φλόξ, πῦρ (Остром., Клоц., Супр.), болг. пла́мен, сербохорв. пла̏ме̑н, словен. plámen, род. відм. plaména, чеш. рlаmеn, слвц. рlаmеň], польск. рłоmiеń, в.-луж. рłоmjо, н.-луж. рłоḿе. Праслов. *роlmеn- зв'язано з поле́ть, поле́но, пали́ть, пе́пел. Порівняй лит. реlеnаĩ «зола», латис. pę́lni – то же, др.-пруск. реlаnnо ж., лит. pelẽnė ж. «вогнище», можл., також алб. рjаlmе «стовп куру»

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник

ПО́ЛУМ'Я, я, сер. 1. Вогонь, що піднімається над предметом, який горить. Постояла, а потім сіла Коло огню і руки гріла На самім полум'ї (Тарас Шевченко, I, 1951, 361); Сусідова хата горіла, високе полум'я зносилося під небо (Юрій Яновський, II, 1958, 226);

• Образно. В осінньому полум'ї ліс мов дріма (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 140);
• У порівняннях. Хороше над чорним ґрунтом мак Переливається, мов полум'я червоне! (Максим Рильський, III, 1961, 199);

Світло від вогнища, пожежі і т. ін. Запалена піч розгоряється й тріщить, червоне полум'я грає на віконечку (Марко Вовчок, I, 1955, 290); Горіла комендатура. Полум'я рожевіло на снігах, освітлюючи майдан, чорні мечі тополь (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 527).

Язик (язики, клубки, хвилі і т. ін.) полум'я — вогонь, який набуває видовженої, округлої і т. ін. форми. Жерло дихнуло довгим зубчастим язиком полум'я, загриміло, і земля затрепетала (Михайло Стельмах, II, 1962, 191); Хмарою в'ється чорний дим, попереджаючи хвилі полум'я... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 120).

Дихати (пашіти) полум'ям на кого і без додатка — те саме, що Вогнем дихати на кого (див. вогонь). — В мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум'ям на мене дихає (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305); Чого це вона надулася? Позавчора сиділи під вербами, все було добре, а сьогодні полум'ям дихає (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 12);

З вогню [та] в полум'я;

Схопитися полум'ям — почати яскраво горіти; запалати. Іван припав до землі і дув.. Вона [червона цятка] росла, червоніла.. і нарешті, не витримавши, схопилась полум'ям (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346).

2. Пара або газ, які виділяються деякими речовинами при горінні і мають властивість світитися. Газорізальник Мамайчук-старший.. вправно і впевнено веде язичок полум'я по металу, щось викроює з товстого сталевого листа (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 179); // Спалах при стрільбі з вогнепальної зброї. Чорна ніч .. Перед самим обличчям у Зіньки вже на бігу — пихнуло полум'я обріза (Андрій Головко, II, 1957, 178); З одного вікна раз у раз шугало полум'я міномета (Олесь Гончар, III, 1959, 248).

3. перен. Те, що своїм кольором, блиском і т. ін. нагадує вогонь. Загорається Київ У полум'ї айстер і рож (Павло Усенко, Вибр., 1948, 131). ♦ Займатися (зайнятися, спалахувати, спалахнути і т. ін.) полум'ям — вкриватися рум'янцем, червоніти від збудження, ніяковості і т. ін. Як іде [Федот] селом, зустрічні дівчата полум'ям займаються (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 3).

4. перен. Бурхливе протікання якихось подій, явищ і т. ін. У полум'ї боротьби проти німецького фашизму склався широкий народно-демократичний, антиімперіалістичний фронт (Комуніст України, 1, 1967, 33); На землях Європи сьогодні загасло полум'я світової війни (Юрій Смолич, Після війни, 1947, 5); // Сильний вияв гніву, любові і т. ін. Помітивши Лукію чи, може, відчувши полум'я її гніву, яке вона внесла до кімнати з собою, Яцуба обертається до неї (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 107).

5. перен. Творче, трудове і т. ін. піднесення, натхнення; порив. Леніну і рідній партії ми віддаємо творчість наших рук, полум'я наших сердець, присвячуємо їм усі успіхи! (Комуніст України, 8, 1969, 28).

Синоніми

ВОГО́НЬ, ПО́ЛУМ’Я, ОГО́НЬрозм., ПО́ЛУМІННЯрідше,ЖЕ́ВРИВОрідше,ПЛО́МІНЬпоет., заст.,ПО́ЛУМІНЬ[ПО́ЛОМІНЬ]заст.,ЖИ́ЖАдит.,ОГЕ́НЬдіал.,ЖАРІ́ННЯдіал.Моряк так пильно дивиться на полум’я, мовби заворожений видивом вогню (О. Гончар); В печі палало полум’я й миготіло по білих стінах (І. Нечуй-Левицький); Онде зірка палає, мов пломінь (Леся Українка); Поступово тепло збільшується. Дрова охоплює полумінь (Ю. Яновський); Дитина хукає на жижу, Енею ж дур не вдивовижу, видав він різних мастаків (І. Котляревський); Ні, годі! Не буду гасити! Най бухає грішний огень! (І. Франко); Що росте без коріння, а що цвіте без насіння, а що горить без жаріння? (Словник Б. Грінченка).

Ілюстрації

Медіа Джерела