Відмінності між версіями «Чинити»

Версія за 19:39, 23 жовтня 2021

Чини́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Дѣлать, производить, исполнять. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Ті мати гречаники чинить. Мил. 95. Не чини лихого, не бійся нічого. Ном. № 4442. Порядки чинити. Мет. 179. Чини мою во́лю. Исполняй мое желаніе. АД. І. 260. Чині́те ласку! Сдѣлайте одолженіе! пожалуйста! Чиніте ласку, внесіть ковбаску! Чуб. III. 476. 2) О змѣѣ: класть яйца. Гадина чинить уперед яйце, а потім віводить гадиніта. Шух. І. 238. 3) Дубить, выдѣлывать (кожу).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачник словник

1. ЧИНИТИ - робити що-небудь, займатися чим-небудь, здійснювати щось. Балабуха замовк. Він тепер мовчав і чинив усе, що загадувала йому жінка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 216); Чинили [бурсаки], що тільки в голову прийде: одні випускали із ставу воду, ламаючи заставки, другі спихали з гори в Тетерев величезне каміння (Степан Васильченко, I, 1959, 239); Засліплений жадобою помсти всьому світові за кривди, завдані йому з самого дитинства, Ярема чинив помилку за помилкою (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 53)

2. ЧИНИТИ - Виконувати який-небудь обряд. Отець Іван уже дуже старий і темний років із дев'ять, а служби божої не кидає. Дознався був владика, що сліпий старець чинить у божому домі одправу, — і заборонив (Марко Вовчок, I, 1955, 9); Карач-мурза опустився навколішки, затулив обличчя руками і став чинити намаз (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 189);

3. ЧИНИТИ - Поводитися певним чином; поступати згідно з якими-небудь принципами, правилами, настановами і т. ін. Ет, Гафізе! молодість і радість Ти люби, неначе квіти. Це для тебе щирая порада... Та чи схочеш так чинити? (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 283); Батько хмурий мовчки зняв пасок із себе і вперше відшмагав Артема. Ще й по тому журив: — Не малий уже, в школу ходиш, а отаке чиниш (Андрій Головко, II, 1957, 216); У всьому він чинить так, як велить йому його совість і власне сумління (Літературна Україна, 4.XII 1962)

4.ЧИНИТИ - Спричиняти щось своєю поведінкою, завдавати кому-небудь чогось (перев. неприємного), — Скажи мені, ти шкодлива сило натури, нащо ти чиниш людям таке лихо? — спитала Зірниця у Громовика (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 8); Її батько, якого вона любила за добрість та жалувала за кривди, які чинила йому Маріцца, наказав їй не ходити на виноградник (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 269); — Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 162);

5.ЧИНИТИ - Приводити, народжувати; відкладати яйця. Почав [Юра] розсівать по царинці попіл од учорашньої ватри, аби корови та вівці, що будуть тут пастись, пишно плодились, щоб кожна ягничка чинила по двоє... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 338); Гадина чинить уперед яйце, а потім виводить гаденята (Словник Грінченка).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Академічний тлумачник словник

Зовнішні посилання