Відмінності між версіями «Мерзнути»
(Створена сторінка: '''Мерз(ну)ти, -зну, -неш, '''''гл. ''Мерзнуть, зябнуть. ''Не купив батько шапки, нехай ухо мерзне. ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Мерз(ну)ти, -зну, -неш, '''''гл. ''Мерзнуть, зябнуть. ''Не купив батько шапки, нехай ухо мерзне. ''Ном. № 5911. ''Ластівки на зіму не летять у вирій, а мерзнуть у воді. ''Чуб. | '''Мерз(ну)ти, -зну, -неш, '''''гл. ''Мерзнуть, зябнуть. ''Не купив батько шапки, нехай ухо мерзне. ''Ном. № 5911. ''Ластівки на зіму не летять у вирій, а мерзнуть у воді. ''Чуб. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B7%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8 Словник української мови, значення слова]=== | ||
| + | |||
| + | МЕ́РЗНУТИ і МЕ́РЗТИ, зну, знеш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. Страшними голосами гули всі заводські й паровозні гудки, тужачи за Іллічем… У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички… (Ю. Янов., II, 1954, 17); // Вкриватися льодом; // Псуватися від морозу (про овочі, фрукти). | ||
| + | |||
| + | 2. Відчувати холод, страждати від холоду. Погане порося і в петрівку мерзне! (Укр.. присл.., 1955, 281); На осінньому мерзнем шляху. Темінь. Вітер пронизує спину (Підс., Героїка, 1951, 103); // Гинути від морозу. Горобці на льоту мерзли, падали (Тют., Вир, 1964, 112). | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/merznuty Академічний тлумачний словник української мови]=== | ||
| + | |||
| + | МЕРЗНУТИ і МЕРЗТИ, зну, знепі, недок. | ||
| + | 1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. Страшними голосами гули всі заводські й паровозні гудки, тужачи за Іллічем... У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички... (Юрій Яновський, II, 1954, 17); | ||
| + | // Вкриватися льодом; | ||
| + | // Псуватися від морозу (про овочі, фрукти). | ||
| + | 2. Відчувати холод, страждати від холоду. Погане порося і в петрівку мерзне! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 281); На осінньому мерзнем шляху. Темінь. Вітер пронизує спину (Олександр Підсуха, Героїка, 1951, 103); | ||
| + | // Гинути від морозу. Горобці на льоту мерзли, падали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 112). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року] | ||
| + | |||
[[Категорія:Ме]] | [[Категорія:Ме]] | ||
Поточна версія на 21:09, 6 грудня 2016
Мерз(ну)ти, -зну, -неш, гл. Мерзнуть, зябнуть. Не купив батько шапки, нехай ухо мерзне. Ном. № 5911. Ластівки на зіму не летять у вирій, а мерзнуть у воді. Чуб.
==Сучасні словники==
Словник української мови, значення слова
МЕ́РЗНУТИ і МЕ́РЗТИ, зну, знеш, недок.
1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. Страшними голосами гули всі заводські й паровозні гудки, тужачи за Іллічем… У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички… (Ю. Янов., II, 1954, 17); // Вкриватися льодом; // Псуватися від морозу (про овочі, фрукти).
2. Відчувати холод, страждати від холоду. Погане порося і в петрівку мерзне! (Укр.. присл.., 1955, 281); На осінньому мерзнем шляху. Темінь. Вітер пронизує спину (Підс., Героїка, 1951, 103); // Гинути від морозу. Горобці на льоту мерзли, падали (Тют., Вир, 1964, 112).
Академічний тлумачний словник української мови
МЕРЗНУТИ і МЕРЗТИ, зну, знепі, недок. 1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. Страшними голосами гули всі заводські й паровозні гудки, тужачи за Іллічем... У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички... (Юрій Яновський, II, 1954, 17); // Вкриватися льодом; // Псуватися від морозу (про овочі, фрукти). 2. Відчувати холод, страждати від холоду. Погане порося і в петрівку мерзне! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 281); На осінньому мерзнем шляху. Темінь. Вітер пронизує спину (Олександр Підсуха, Героїка, 1951, 103); // Гинути від морозу. Горобці на льоту мерзли, падали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 112).
