Відмінності між версіями «Дебринець»
(→Джерела та література) |
(→Див. також) |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%B9/ Журавець кривавий, герань криваво-червона] | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%B9/ Журавець кривавий, герань криваво-червона] | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C_(%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0)/ Журавець] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 09:32, 3 червня 2021
Дебринець, -вця, м. Раст. Geranium sanguineum. Лв. 98.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГЕРА́НЬ, і, жін.
1. Трав'яниста рослина родини геранієвих з яскравими поодинокими або зібраними в двоквіткові пазушні зонтики квітками. На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 280); Виносили з хати фікуси, герань, -калачики; обмивали листочки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 76); // Субтропічна ефіроносна рослина. Герань рожева — багаторічна вічнозелена напівкущова рослина родини геранієвих (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 394); З сировини герані рожевої добувають ефірну олію (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 318).
2. Народна назва пеларгонії. Палали на вікні герані Та примули (Максим Рильський, Поеми, 1957, 181).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — Харків : Фактор, 2011. — 208 с.
2. Герань криваво-червона // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 101.
3. Пеларгонія (герань) // Енциклопедія рослин садових та кімнатних: Довідкове видання. — Донецьк: ТОВ «Глорія Трейд» / уклад. Ануфрієва С. В.. — 2013. — С. 14. — 224 с.
