Відмінності між версіями «Лупесати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Див. також)
 
Рядок 29: Рядок 29:
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==
 +
*[http://sum.in.ua/s/derty]
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==

Поточна версія на 11:13, 2 червня 2021

Лупеса́ти, -са́ю, -єш, гл. Лупить, облупливать, сдирать (кожу, кору, скорлупу). Желех. Вх. Зн. 34.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗДИРАТИ, аю, аєш, недок., ЗІДРАТИ і ЗДЕРТИ, здеру, здереш; мин. ч. зідрав, рала, ло і здер, ла, ло; наказ. сп. здери; док., перех.

1. Відділяти, знімати верхній шар чого-небудь. Рубали [мисливці] гострими ножами забитих тюленів і здирали з них шкури із салом (Микола Трублаїні, I, 1955, 147); Перед ним мовчки поставили чавунчик холодної картоплі.. Ковтав ту картоплю, ледь зідравши сяк-так лушпину (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 310).

2. Віддирати, відривати що-небудь прибите, приклеєне, прикріплене і т. ін. Здирала [ковалиха] з поламаних меблів шовк жовтий, червоний, блискучий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 89); Ніхто, як він, не вміє здирати з вишень глей (Володимир Сосюра, I, 1957, 344); Написа не так-то легко було здерти, він був добре приклеєний до стовпа (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 16); // Зривати, знімати що-небудь повішене, одягнене, взуте і т. ін. Його повнолиця дружина, ніби туго набитий мішок, стояла на лаві і здирала з стін образи (Петро Панч, II, 1956, 91); Мелашка розлютувалась за своїх дітей, як вовчиця, кинулася до Мотрі й трохи не здерла з неї очіпка (Нечуй-Левицький, II, 1966, 379); — Дитину вбив [фашист] І одежу здер... Це страшно, — глухо сказав Вихор і похилив голову (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 344).

3. також без додатка, розм. Брати за що-небудь дуже високу плату. Хто ж вас, дівчатка, привітає? Хто пустить на ніч? Чи без сну Й без хліба вам отут стояти?.. Або здеруть тяжку ціну... (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 7); З нагоди «визволення», селян примусили «викупати» їх власні землі, причому здерли вдвоє і втроє вище від дійсної ціни на землю (Ленін, 17, 1949, 90); // діал. Пригнічувати, визискувати кого-небудь. Його боліло те, що ті владики держали своїх підданих, своїх одновірців, чи православних, чи уніатів, так само, як і польські шляхтичі, і так само здирали та поневіряли їх (Іван Франко, XVI, 1955, 425); По білих пролісках я йшла з тобою, і тямлю, як казав ти: — Втихне плач, і вбогих не здиратиме багач (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 102). ♦ Здирати (зідрати, здерти) шкуру (три шкури, десяту шкуру) див. шкура. Такий, що здере з [живого й] мертвого — про спритного хабарника. [Панас:] Бідові у нас були чиновники: там такі були, що й з мертвого здеруть! (Марко Кропивницький, I, 1958, 134); Хтось вивів Мар'яна в сіни і тихцем сказав: — Дай цьому дерилюду синеньку, бо він такий, що здере з живого й мертвого (Михайло Стельмах, I, 1962, 171).

4. тільки док. Очистити зерно від лузги. Просо, що зібрали, на пшоно зідрали (Василь Швець, Неспок. літо, 1959, 62).

Ілюстрації

Shmatok1.jpg Shmatok2.jpg Shmatok3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання