Відмінності між версіями «Тікати»

Поточна версія на 11:06, 1 червня 2021

Тікати, -каю, -єш, гл. Бѣгать тічкою. Вовки од Ганни Зачаття аж до Водохрища тікають, а на Водохрещі розскакуються. Васильк. у.

Тіка́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Бѣжать, убѣгать. Тікають не від калача, а від бича. Шейк. 2) Тікай! Уходи, прочь! А тікай, бо мені сюди треба. Полт. у. Геть, тікай собі! Полт. г. Тікай з моїх очей! Стор. М. Пр. 35.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТІ́КАТИ , ає, недок., розм. Рівномірно, розмірено постукувати (перев. про годинник, годинниковий механізм). Тихо-тихо так у кімнаті; тільки годинник тікає та іноді скрипне перо на папері... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43); Тиша заколисувала думки, увагу, гнітила, чулося навіть, як у кишені тікав годинник (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 244).

ТІКА́ТИ , аю, аєш, недок. 1 . Бігти, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. Він тікав тепер щосили, немов сповнивши якийсь страшенний злочин, бажав сховатися десь (Іван Франко, VII, 1951, 351); Всі тікали, хто куди. Я теж не дурний чекати дядька Логовника, який так хотів підписатися комусь з нас на спині, й побіг борозною (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 190); Щосили кинулися тікати олені (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 38); * У порівняннях. Ніхто не примічав, що Йосип, як тілько вийшов з двору, то, не озираючись, подрав чимдуж, наче тікав від кого (Панас Мирний, IV, 1955, 38); // перен. Швидко віддалятися від чогось на значній швидкості (про машини, судна і т. ін.). Віяв горішній вітер, і лодії [човни з вітрилами] швидко тікали від Вітачевої гори (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 125).

2 . Поспішно відступати. Козаки кинулись і швидко наздогнали польське військо: шляхта дійшла до такого безладдя, що покидала ридвани й вози, шаблі та рушниці й тікала світ за очі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 253); — Еге ж, страх неприємна річ.. Інакше, звідки, скажімо, паніка на війні, коли цілі полки, корпуси тікають, як череда? (Андрій Головко, II, 1957, 586); // Рятуватися втечею, маючи страх перед ким-, чим-небудь. Пани тікали, никли перед лицем народу, як солома в огні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 78); — Треба глянути, чи на конях збруя справна, а то, може, назад тікати доведеться, — клопотався Охрім (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 174). ♦ Душа тікає в п'яти — те саме, що Душа у (під) п'яти ховається (див. душа); Хоч з (із) хати тікай — нема сили терпіти щось; нестерпно. — Така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає, жити заважає, змучила мене, заморочила, хоч із хати тікай (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 85); Хоч тікай на край світу — заходити кудись дуже далеко. — Ох! Доленько моя! А мій?! Як оце випє, то й не приведи господи... хоч тікай на край світу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 438).

3 . Самовільно, потай залишати кого-, що-небудь, приєднуватися до когось, направлятися кудись. — Добривечір, Василино! Куди це ти йдеш проти ночі? — спитав у неї Лейба. — Може, тікаєш од пана? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 84); Маруся не встала й до вечері. Важко було би бачити мужа. Він ще міг би запитати, чого вона така смутна, а вона могла би відповісти: «Бо сеї ночі тікаю з опришком у гори» (Гнат Хоткевич, II, 1966, 132); З околишніх сіл без кінця раз у раз озброєні хлопці тікали до нас (Володимир Сосюра, I, 1957, 451); Козаков.. ішов, ступаючи на п'яти, подавшись усім корпусом вперед, і розповідав, що він тікає з госпіталю (Олесь Гончар, III, 1959, 9); // Здійснювати втечу з тюрми, каторги, з-під варти і т. ін. Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрмі, і що він ладен хоч зараз тікати геть під три чорти (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 136); // Залишати яку-небудь справу, заняття, припиняти свою роботу, діяльність де-небудь. — З вашого села я нікуди не піду. Мене ніхто сюди не посилав, я прийшов добровільно, а добровольці не тікають (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 142); // Залишати місцеперебування, направлятися кудись через певні обставини. Як у пеклі жилося тоді Тарасові в батьківській хаті,.. іноді тікав на кілька день аж у друге село (Панас Мирний, V, 1955, 309); Вона все тікала з хати, щоб не бути вкупі з старими (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 26); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку.. Коли не сядеш, квочка буде тікати з гнізда, курчат не висидить (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 177); Шевченко ходив мовчазний, насупивши свої кошлаті брови, або тікав у кубрик, до матросів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 267).

4 . перен. Швидко переміщаючись, віддалятися, зникати. Заспокоювалася [Маруся] поволі. Немовчно тікали маленькі хвилі пересохлого потоку, і кожна з них уносила з собою крапелиночку дівочого горя (Гнат Хоткевич, II, 1966, 120); Був захід весь од вибухів багряний, — і навіть хмари, й ті корились нам, тікали вдаль, розвіяні в покорі (Володимир Сосюра, II, 1958, 325); // Швидко зникати з поля зору (про предмети, повз які хтось, щось рухається). Прудка течія зносила їх [Івана і Соломію] вниз, і видко було, як тікали од них білі береги з чорними вербами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 385); Телеграфні стовпи нескінченним струнким рядом тікали вдалину (Олександр Довженко, I, 1958, 75); // перен. Простягатися, пролягати кудись. Каро вдихнув на повні груди густе осіннє повітря і пішов стежечкою, що тікала в глиб лісу (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 28); // перен. Швидко зникати, пропадати. Блідніть, зорі зелені, ховайся, місяцю ясний, тікай, нічний тумане! (Олесь Донченко, VI, 1957, 43); Річка набрякала туманом, півні скльовували зорі з неба, а по Беєвій горі на північ тікали тіні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 304); // перен. Не триматися в пам'яті, не пригадуватися в потрібний момент. Одна думка обганяла другу; одна одну випереджала, наче гралися наввипередки; ..вони од його [Чіпки] тікали, зникали (Панас Мирний, I, 1949, 385); Вона хвилювалася, говорячи. Слова тікали від неї, мова плуталася і переривалася (Вадим Собко, Справа.., 1959, 244). ♦ Земля тікає (тікала) з-під ніг у кого: а) про стан, коли хтось не може стояти, падає. Земля тікала з-під ніг, і Хмельницький упав горілиць, уп'явшись в чорні сволоки стелі широко розплющеними очима, котрі вже тепер нічого не бачили (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 632); б) про чиєсь хитке, непевне становище. Імперіалісти США бачать, що земля тікає у них з-під ніг, що зникають їхні надії на прибутки (Юрій Смолич, VI, 1959, 473); Сон [десь] тікає (тікав) від кого див. сон 1; Сон тікає (тікав) з очей — те саме, що Сон [десь] тікає (тікав) (див. сон 1). Сон тікав з очей. Навпаки, свіжість і запашність ночі бадьорила нерви (Юрій Смолич, I, 1958, 81).

5 . від кого — чого, заст. кого, чого. Уникати кого-, чого-небудь, уникати зустрічі з ким-небудь; ухилятися від чого-небудь. — Чого це він неначе одмикує та тікає од мене? (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); Зо мною холодні, од мене видимо тікають, а я втрачаю помалу дар слова і всю вимовність слова вкладаю в очі, у вираз обличчя. Я зв'язав свої очі з життям панни Анелі, з її найменшим рухом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 256); [Василь:] Чого ж ви людей цураєтесь, світу тікаєте? (Панас Мирний, V, 1955, 98); — Дай батьку, обняти тебе... Не тікай від обіймів (Микола Зеров, Вибр., 1966, 251); [Батура:] Роман я напишу, неодмінно напишу, але щоб не стати героєм власного твору, та ще в надто поганому світлі, я мушу якнайшвидше звідси виїхати. [Верба:] Розумію! Тікаєш від того, чого шукав роки... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 249); * Образно. Лінь тікає діла, Як сонечка тьма; Лінь — се одур тіла; Одур — лінь ума (Павло Грабовський, I, 1959, 567); // перен. Не зосереджувати свою увагу на чомусь неприємному, обтяжливому, гнітючому. І думається мені: коли такий наш фатум неминучий, то даремне й тікати від нього (Леся Українка, V, 1956, 436); Чомусь саме сьогодні нараз перед ним з'явилось те питання, від котрого він так ніби тікав досі, хоч і передчував, що воно колись прийде (Гнат Хоткевич, I, 1966, 42); Став тоді хлопець в самій уяві своїй вигадувати всякі пригоди й переживати їх, тікаючи од неприємної дійсності в привабні мрії (Андрій Головко, II, 1957, 375).

6 . Припиняти спільне життя з ким-небудь, покидати своє подружжя. А що, як і тут їй скажуть:.. Таких, мовляв, що від чоловіків тікають, нам тут не треба (Гнат Хоткевич, II, 1966, 176); — Скільки разів сама тікала до батька від сього Тимоша, а ще говориш про любов (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 128).

7 . тільки наказ. сп., також у сполуч. зі сл. з моїх очей, мені з очей, розм. Уживається як наказ або прохання відступити, відійти, завернути, піти назад і т. ін. — Тікай, бо, їй-богу, пхну. Я не подивлюсь тобі в вічі, — крикнула Мотря й замахнулась на Карпа віхтем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 273); — Мамо, тікайте, не заважайте, мамо! (Олександр Довженко, I, 1958, 369).

Словник синонімів української мови

тікати ЦО́КАТИ (утворювати своєрідні уривчасті звуки при зіткненні твердих предметів), КЛА́ЦАТИ, ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) підсил., ЦО́РКАТИ діал., ЦОРКОТА́ТИ (ЦОРКОТІ́ТИ) підсил. діал.; ВИЦО́КУВАТИ розм. (раз у раз, часто); ТІ́КАТИ (ТИ́КАТИ) розм., ТА́КАТИ розм., ТІКТА́КАТИ розм., ТОКОТА́ТИ (ТОКОТІ́ТИ) підсил. розм. (про годинниковий механізм). — Док.: цо́кнути, процо́кати, кла́цнути, процокота́ти (процокоті́ти), цо́ркнути, ті́кнути, та́кнути . Цокав на стіні годинник (Ю. Мушкетик); Співуче цокотять по брукові підковані коні (М. Олійник); Мов вітер радісно шумить, вицокують мотори (В. Сосюра); Тихо-тихо в кімнаті, тільки годинник тікає та іноді скрипне перо на папері (Г. Хоткевич); Вона час від часу позирала на годинник, що тикав обіч неї (І. Франко); Гучно такав годинник у Тані на руці (Ю. Смолич); Одноманітно тіктакає годинник на стелі під самим сволоком (І. Чендей).

ВІДСТУПА́ТИ (під час воєнних дій рухатися назад чи вбік з певного місця, позицій під натиском супротивника, ворога), ВІДХО́ДИТИ , РЕТИРУВА́ТИСЯ заст.; ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (швидко); ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ (ВТІКА́ТИ) (дуже швидко, поспішно), ДРА́ПАТИ зневажл. — Док.: відступи́ти, відійти́, ретирува́тися, відкоти́тися, утекти́ (втекти́), драпону́ти, драпну́ти . Бій тривав недовго. Ворог поспішно відступав (В. Гжицький); Не відходять (вороги), а тікають, наввипередки тікають до переправ, кавалерія давить піхоту, кидають артилерію, кулемети в плавнях (О. Гончар); Він (корпус) з такою рішучістю і силою натиснув на неприятеля, що французи змушені були ретируватись (П. Кочура); Розбите польське військо утікало з поля (Я. Качура); — Бачив, скільки сьогодні машин помчало на Ригу? Драпають німчики! (П. Автомонов).

ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст.; ВИВО́ДИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ (поступово); ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ, ВИПАРО́ВУВАТИСЯ, РОЗЧИНЯ́ТИСЯ, РОЗТАВА́ТИ, ТА́НУТИ, ВИГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), УГАВА́ТИ (ВГАВА́ТИ), ПЕРЕГОРЯ́ТИ (ПЕРЕГОРА́ТИ рідко) (про почуття, мрії, сподівання, думки тощо — поступово, непомітно); ВІДМИРА́ТИ, ВІДЖИВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про абстрактні поняття); ВІДПАДА́ТИ (про бажання, потребу в чомусь і т. ін.); ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ (ВТІКА́ТИ), ВІДЛІТА́ТИ, ЗСЛИЗА́ТИ розм. (швидко); ГУБИ́ТИСЯ, ЗАГУ́БЛЮВАТИСЯ (поступово роблячись непомітним); ПОРИНА́ТИ (ховаючись у масі чого-небудь). — Док.: зни́кнути, зни́кти розм. ще́знути, пропа́сти, ді́тися, поді́тися, зги́нути, поги́нути, поги́бнути, заподі́тися, збу́ти, ви́вестися, звести́ся, ви́вітритися, ви́вітріти, ви́паруватися, розчини́тися, розта́нути, розта́ти, ви́гаснути, уга́снути (вга́снути), перегорі́ти, відме́рти, віджи́ти, відійти́, відпа́сти, утекти́ (втекти́), відлеті́ти, відли́нути поет. зсли́зну́ти (сли́знути), зсли́зти (сли́зти), згуби́тися, загуби́тися, пори́ну́ти . Сумні почування починають помаленьку зникать у моїй душі, неначе їх кудись зносив тихий вітер (І. Нечуй-Левицький); Дикі пристрасті щезали з душі, а натомість розливалася в ній така певність і ясність, немов оцей щасливий стан був вічний (І. Франко); Машини із вимкнутими фарами рушили й за хвилину пропали в степовій імлі (О. Сизоненко); Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Т. Шевченко); Довга і безконечно грузька дорога гине далеко в млі (І. Франко); І зітхає (хвиля), і втихає, рине в море величезне й чезне... (Леся Українка); Що нагаєчка, що дротяночка Із колочка не збуває (П. Чубинський); За час окупації цілком вивелися такі речі, як черевики.., не кажучи вже про чоботи (Ю. Яновський); — Тепер звелося чумацтво, одні пісні зосталися (М. Стельмах); Всі важкі думки Ніни вже вивітрилися, навіть згадки не лишилось про розмову (О. Копиленко); Коли прийшла весна, тепло, зелена радість, — ці мрії розтопились, випарувались як без сліду (С. Васильченко); Чув (Йон), що в його серці тане завзятість, поступаючись місцем згоді зі своєю долею... (М. Коцюбиський); Він був, здавалося, у відчаї. Та надія не вгасала в ньому (О. Довженко); Відколи вже все те перегоріло, перетліло, а й досі, як інше згадаєш, то за плечима й морозом, і вогнем всипне (Марко Вовчок); Здавалося, в ньому відмер, зник і забувся навіть натяк на природний інстинкт самоохорони (В. Козаченко); Він так на неї дивився, що їй ув очах темніло, пам'ять відходила (Марко Черемшина); Одпала охота й додому їхати (Панас Мирний); Блідніть, зорі зелені, ховайся, місяцю ясний, тікай, нічний тумане! (О. Донченко); Одлетіла давно золота свіжість листопаду, потемніли мури будинків (І. Микитенко); Сумні думки одлинули (С. Васильченко); Саня осміхнулась. Дві ямочки на щоках наче засміялись і знов в одну мить зслизли (І. Нечуй-Левицький); Вилася (стежка) вгору та вгору, попід ліс, височенною кручею понад виром Стрию, а там.. губилася в темнім смерековім борі (І. Франко); Стежка поринала в темній гущавині вільшини та ліщини (І. Франко).

ТІКА́ТИ (швидко рухатися, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування тощо), УТІКА́ТИ (ВТІКА́ТИ) , ДРА́ПАТИ (ДРЯ́ПАТИ) розм., ДЕ́РТИ (ДРА́ТИ) розм., УШИВА́ТИСЯ (ВШИВА́ТИСЯ) фам., ДРАПЦЮВА́ТИ діал.; БІ́ГТИ (поспішно відступати); ЗБІГА́ТИ (звідкись). Після того, як віл пропав, Грицько надумав тікати знову пішки (М. Грушевський); Утікав я від Параски через перелази (коломийка); — Куди ж німці драпають тепер? (С. Борзенко); В другій половині дня пронеслася чутка, що праворуч під натиском ворога румуни дряпають, оголяючи фланг (О. Гончар); Левові прочулося, що то новий цар уже близько, як не злякається, та в ноги!.. Дер, дер, далі втомився, став та й озирнувся (І. Франко); Гривко так жалібно почав вити під хатніми вікнами, що Вовк чимдуж мусив драпцювати до лісу (І. Франко); — От, ваші... давно таку бучу збили, що хоч з села збігай? (Панас Мирний). — Пор. 1. утекти́.

УТЕКТИ́ (ВТЕКТИ́) (бігом або швидкою ходою віддалитися, уникаючи якоїсь небезпеки, переслідування і т. ін.; поспішно виїхати на чомусь звідки-небудь з тією ж метою), ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ НАВТІКАЧА (НАВТІ́КИ) (НАВТЬО́КИ) розм., НАКИВА́ТИ перев. із сл. п'ятами, розм., ЗАКИВА́ТИ П'Я́ТАМИ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ підсил. розм., ЧКУРНУ́ТИ розм., ДРАПНУ́ТИ (ДРЯПНУ́ТИ) розм., ДРАПОНУ́ТИ (ДРЯПОНУ́ТИ) підсил. розм., ДМУХНУ́ТИ розм., МАЙНУ́ТИ розм., ШУРНУ́ТИ розм., ШКРЯБНУ́ТИ розм., ШКРЯБОНУ́ТИ підсил. розм., ЛОПОНУ́ТИ фам., ДРИ́ЗНУТИ фам., ДА́ТИ ДРА́ЛА (ЗАДА́ТИ ДРАПАКА́) підсил. фам. Утік чи не втік, а побігти можна (прислів'я); Прийшов до Києва Радзивілл із литвинами, усе попалив і пограбував, а міщани, сівши на байдаки, мусіли до Переяслава втікати (П. Куліш); Но як Арунт убив Камиллу, Тогді Латинців жах напав, Утратили і дух і силу, Побігли, хто куди попав (І. Котляревський); Хто (з ворогів) не впав додолу, кинувсь навтікача, скільки було сили. Вже козакам не було з ким і битись (І. Нечуй-Левицький); Час утекти ще був. Плигнути через паркан назад у бузинник і прожогом накивати додому (Ю. Смолич); — Ви за це мені насидитесь у холодній, — кричав Чапля і хотів уже цапнути мене першого, але я встиг відскочити й дременути навтіки (П. Панч); — Невідомі почали дивитися на ріг, де шлях повертав до заводу. І через секунду чкурнули в пітьму (Ю. Шовкопляс); — У волості скажи, кому слід, щоб цього баламуту мотузками скрутили, бо він обов'язково дорогою дряпоне в ліс (П. Кочура); — Вдарила така страшна тривога, Що я.. дмухнув дорогою щодуху (І. Франко); Яблуня, під якою стояв Павло, вже не закривала його від дощу, і він майнув під клуню (М. Томчаній); — Ви, пане староста, не поспішайте, тут я буду командувати.. Звичайно, хазяїн шурнув на схід, а сімеєчка в цілості (Григорій Тютюнник); Галя, побачивши на порозі свого завідуючого, ..скоренько шкрябнула на піч (С. Васильченко); Лопоне він од мене (Словник Б. Грінченка); Злякавсь Хома.., як дризне, так тілько й бачили Хому (Словник Б. Грінченка); Андрійко тільки язика виставив і задав драла по вулиці (Грицько Григоренко). — Пор. 1. тіка́ти.

Словник фразеологічних синонімів

тікати (швидко бігти, намагаючись уникнути небезпеки) давати драла (драпака і т. ін.); [братися] в ноги; [брати] ноги на плечі; давай (дай) бог (боже) ноги; ноги на плечі [і (й) гайда]; кивати п’ятами; (тікати, виявляючи своє боягузтво) показувати спину (потилицю); мазати (мастити, намазувати і т. ін.) п’яти (п’ятки) салом (смальцем).

Даєш неначе з ляку драла, – Гука Ховрах, – ні на що не глядиш. Мене б то й не пізнала (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 35); «Коли б хоч брехливий Лящ мерщій закидав свій мотузок на князеві роги, – подумав Заславський, – а то хоч зараз виходь з намету та й давай дропака додому» (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 229); Куди це вони [фашисти] всі драпака дають? (Гончар, 3, 1959, с. 386); – Ви даєте такого драпака од руських, що на поцілунки не лишається часу, вже не кажучи про те, що тутешні жінки передбачливо ховаються од кавалерів (Загребельний, 5, 1981, с. 211); [Чирва:] Улучив!.. Тепер тікати! (Озирається й береться в ноги) (Микитенко, 1, 1957, с. 92); [Олекса:] Фальшивого пашпорта піймали, і його мали вже злапати, так не на дурня наскочили, – до нього, а він круть-верть та в ноги, – тільки п’яти й побачили (Старицький, 3, 1964, с. 200); – Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (Панч, Мир, 1937, с. 18); – Забіг у храм, схопив оце-о, – кивнув піп на речі під пахвою, – вибіг і почав замикати двері Тут і наскочили знову панове-ляхове. Я ноги на плечі. Вони – за мною. Один таки наздогнав (Сиротюк, Великий благовіст, 1983, с. 83); Опісля треба було роззброїти всіх коридорних, вивести в’язнів на подвір’я, відчинити двері з тюрми і… дай бог ноги (Збанацький, Єдина, 1959, с. 211); «Тоді вже і я вибралася на дорогу – та й дай боже ноги. До самих Кожум’як і не оглянувся ні разу», – докінчила свою оповідь тітка Маланка (Власенко, Над Сулою синє небо, 1984, с. 65); [Дем’ян:] Краще знімемось отак, як єсть, усі й другі за нами, та ноги на плечі й гайда! (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 326); Вони [полки] так кивають п’ятами, що навіть не скористалися із старих німецьких укріплень (Куртяк, Бескиди, 1983, с. 12); Князь Ігор був мудрий і сміливий. Княгиня Ольга пригадує, як рішуче й безжально судив він дружину свою, коли хто перед ворогом показував спину (Скляренко, Святослав, 1959, с. 52); Суворов знав генерала Река як людину, що не звикла показувати потилиці ворогові (Добровольський, Очаківський розмир, 1965, с. 75); [Козачук (бере гармонію, співає на мотив «Яблучка»):] Закувала зозуленька Три-чотири рази, То ж дивіться – вже Петлюра Салом п’ятки маже (Мокрієв, П’єси, 1959, с. 32); – Зимувати думають [фашисти], прокляті! Але Червона Армія викурить вас із Кулдиги! Намазуйте салом п’яти, поки не пізно (Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, с. 422); – А я, батьку, не збираюсь мастити смальцем п’яти. Хай імперіалісти мастять (Стельмах, 5, 1983, с. 99). Пор.: втекти.

Ілюстрації

Медіа