Відмінності між версіями «Гугнявий»
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ГУГНЯ́ВИЙ, а, е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. — Зав'язала собі світ за тим ледащом... Рябий, гугнявий та ще й злодій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 118); | |
| + | // З носовим відтінком. Маленький сухий панок трохи гугнявим голосом викликав хлопців (Леся Українка, III, 1952, 557); У дітей, що видужали від дифтерії, може статися тимчасовий параліч м'якого піднебіння, що цілком змінює нормальний голос І робить його гугнявим (Шкільна гігієна, 1954, 309). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 20: | Рядок 22: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 188. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Версія за 11:45, 31 травня 2021
Гугнявий, -а, -е. Гнусливый, говорящій въ нось.
Гугнявий, -а, -е = Гугнявий. А Кирило Тур.... гугнивим голосом: хиба ж тобі не страшно емірати? К. ЧР. 395.
Зміст
Сучасні словники
ГУГНЯ́ВИЙ, а, е. Який говорить, співає нерозбірливо, у ніс. — Зав'язала собі світ за тим ледащом... Рябий, гугнявий та ще й злодій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Ранком мене розбудив гугнявий молодий півник (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 118); // З носовим відтінком. Маленький сухий панок трохи гугнявим голосом викликав хлопців (Леся Українка, III, 1952, 557); У дітей, що видужали від дифтерії, може статися тимчасовий параліч м'якого піднебіння, що цілком змінює нормальний голос І робить його гугнявим (Шкільна гігієна, 1954, 309).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 188.
