Відмінності між версіями «Любий»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Любий, -а, -е. '''1) Милый; пріятный; хорошій. ''Бжола летить на любий цвіт. ''Ном. № 8732. ''Розмов...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Любий, -а, -е. '''1) Милый; пріятный; хорошій. ''Бжола летить на любий цвіт. ''Ном. № 8732. ''Розмова моя люба та мила. ''Ном. № 12934. ''Любого гостя весною частують медком, а восени молочком. ''Ном. № 11802. ''Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив. ''Ном. № 10150. 2) Возлюбленный. ''Ізійшов голос із небес: Ти єси син мій любий, що я вподобав. ''Єв. Мр. І. 11. ''До любої небоги нема далекої дороги. ''Ном. № 8759. 3) Любовный. ''У любий місяць уродилась ''(про дівчину, котру всі кохають). Ном. № 8748. Ум. '''Любенький, любесенький. '''''Тіточко наша любенька, не кидай нас. ''МВ. І. 12. ''Там така любісінька дитина. ''Полт.  
 
'''Любий, -а, -е. '''1) Милый; пріятный; хорошій. ''Бжола летить на любий цвіт. ''Ном. № 8732. ''Розмова моя люба та мила. ''Ном. № 12934. ''Любого гостя весною частують медком, а восени молочком. ''Ном. № 11802. ''Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив. ''Ном. № 10150. 2) Возлюбленный. ''Ізійшов голос із небес: Ти єси син мій любий, що я вподобав. ''Єв. Мр. І. 11. ''До любої небоги нема далекої дороги. ''Ном. № 8759. 3) Любовный. ''У любий місяць уродилась ''(про дівчину, котру всі кохають). Ном. № 8748. Ум. '''Любенький, любесенький. '''''Тіточко наша любенька, не кидай нас. ''МВ. І. 12. ''Там така любісінька дитина. ''Полт.  
 
[[Категорія:Лю]]
 
[[Категорія:Лю]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
'''ЛЮ́БИЙ, а, е.'''''м. ''=1. Який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю. — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288); — Тимко любий мені — і все тут! З ним хоч на край світу піду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97); Дихни на повні груди, народе любий мій! (Павло Тичина, II, 1947, 10); Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко, Побратими, 1950, 14).=
 +
=♦ Світ не любий — те саме, що Світ не милий (не мил) (див. милий). Без тебе не любий мені був би світ, Ти — більше, ніж муж! Ти — мій друг і товариш (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 249).=
 +
=2. Те саме, що коханий 1. — Подивися, мій голубе, Подивись на мене: Я Катруся твоя люба (Тарас Шевченко, I, 1951, 43); Моя люба Мар'яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Леся Українка, III, 1952, 494); І немає нічого. Мов з каменю я. Ти для мене — чужа і не люба... (Володимир Сосюра, I, 1957, 251);
 +
//  Сповнений кохання. Сиві, чорні хмари збилися в густі клуби і, як зависні баби, підслухували любу розмову закоханої пари (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 164).=
 +
=3. у знач. ім. любий, бого, чол.; люба, бої, жін. Той (та), кого люблять, кохають. Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Тарас Шевченко, I, 1951, 404); Ти спиш, моя люба, далеко, далеко... Простори і дні поміж нами лягли (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 31).=
 +
=4. Якого люблять; коханий (у 3 знач.). Я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 345).=
 +
=5. З яким приємно провести час, якого чекають (про гостя). Любого гостя весною частують медком, а восени молочком (Номис, 1864, № 11802); — Привітання любому гостеві, — зустрів його пан.. на порозі їдальні (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 7);
 +
//  у знач. ім. любий, бого, чол.; люба, бої, жін. Уживається у звертанні як вираз фамільярності або зневаги. — Ох, Іване Володимировичу, так же не можна. Навіщо ж ви?.. — Любий мій, не ечіть мене... (Олександр Довженко, I, 1958, 462).=

Версія за 21:23, 29 листопада 2014

Любий, -а, -е. 1) Милый; пріятный; хорошій. Бжола летить на любий цвіт. Ном. № 8732. Розмова моя люба та мила. Ном. № 12934. Любого гостя весною частують медком, а восени молочком. Ном. № 11802. Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив. Ном. № 10150. 2) Возлюбленный. Ізійшов голос із небес: Ти єси син мій любий, що я вподобав. Єв. Мр. І. 11. До любої небоги нема далекої дороги. Ном. № 8759. 3) Любовный. У любий місяць уродилась (про дівчину, котру всі кохають). Ном. № 8748. Ум. Любенький, любесенький. Тіточко наша любенька, не кидай нас. МВ. І. 12. Там така любісінька дитина. Полт.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЮ́БИЙ, а, е.м. =1. Який викликає любов до себе; дорогий і близький серцю. — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 288); — Тимко любий мені — і все тут! З ним хоч на край світу піду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97); Дихни на повні груди, народе любий мій! (Павло Тичина, II, 1947, 10); Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко, Побратими, 1950, 14).=

♦ Світ не любий — те саме, що Світ не милий (не мил) (див. милий). Без тебе не любий мені був би світ, Ти — більше, ніж муж! Ти — мій друг і товариш (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 249).

=2. Те саме, що коханий 1. — Подивися, мій голубе, Подивись на мене: Я Катруся твоя люба (Тарас Шевченко, I, 1951, 43); Моя люба Мар'яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Леся Українка, III, 1952, 494); І немає нічого. Мов з каменю я. Ти для мене — чужа і не люба... (Володимир Сосюра, I, 1957, 251); // Сповнений кохання. Сиві, чорні хмари збилися в густі клуби і, як зависні баби, підслухували любу розмову закоханої пари (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 164).=

3. у знач. ім. любий, бого, чол.; люба, бої, жін. Той (та), кого люблять, кохають. Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Тарас Шевченко, I, 1951, 404); Ти спиш, моя люба, далеко, далеко... Простори і дні поміж нами лягли (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 31).

4. Якого люблять; коханий (у 3 знач.). Я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 345).

=5. З яким приємно провести час, якого чекають (про гостя). Любого гостя весною частують медком, а восени молочком (Номис, 1864, № 11802); — Привітання любому гостеві, — зустрів його пан.. на порозі їдальні (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 7); // у знач. ім. любий, бого, чол.; люба, бої, жін. Уживається у звертанні як вираз фамільярності або зневаги. — Ох, Іване Володимировичу, так же не можна. Навіщо ж ви?.. — Любий мій, не ечіть мене... (Олександр Довженко, I, 1958, 462).=

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Любий&oldid=118199