Відмінності між версіями «Докучливий»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ||
+ | Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
+ | |||
+ | ДОКУ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який докучає; набридливий. Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (Степан Васильченко, II, 1959, 485); Монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 244); Відкинула вона далеко назад докучливе волосся (Олександр Довженко, I, 1958, 245). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 357. | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 03:23, 25 грудня 2020
Докучливий, -а, -е. Надоѣдливый, причиняющій безпокойство. Мир. Пов. І. 134. Докучливі діти у Григора. Каменец. у. Докучливе допитування. Мир. Пов. І. 140.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДОКУ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який докучає; набридливий. Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (Степан Васильченко, II, 1959, 485); Монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 244); Відкинула вона далеко назад докучливе волосся (Олександр Довженко, I, 1958, 245).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 357.