Відмінності між версіями «Свійський»
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | [[ | + | |
| + | [[Зображення:ллллл.jpg|x140px]] | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 01:32, 22 грудня 2020
Свійський, -а, -е. Домашній. Кожний свійський птах сусідивсь до людей в солом’яній хатині. К. Дз. 137. Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лущить. Стор. 1. 233.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СВІ́ЙСЬКИЙ 1. Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин). Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля; коли нема диких, то з досади і свійських лущить (Олекса Стороженко, I, 1957, 154); // Який звик до людини; приручений, ручний. На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 289); // перен., розм. Покірний, слухняний (про людину та її вдачу). Вони з диких паничів поставали зовсім свійськими (Нечуй-Левицький, II, 1956, 73); 2. розм. Звичний. Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ця пітьма, більш знайома, більш свійська, не так мучила її (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 358);
Орфографічний словник української мови
сві́йський прикметник
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
сві́йський -а, -е.1》 Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин). || Який звик до людини; приручений, ручний. || перен. , розм. Покірний, слухняний (про людину та її вдачу). 2》 розм. Звичний.
Ілюстрації
