Відмінності між версіями «Оболонь»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ОБОЛО́НЬ, і, жін. Заплавні луки. Сонце ховалось за межигірський бір, .. а далекі озерця на оболоні.. і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (Нечуй-Левицький, I, 1956, 432); Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь (Іван Франко, XIII, 1954, 179); На сизі ще від мулу оболоні Гонив повільних буйволів орач (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 550. | ||
| + | |||
| + | Оболо́нь (оболоня, оболоння, болонь, блонь) — заплавна лука[1][2]. Оболоні розташовані в заплавах річок і щороку заливаються весняними водами. Інколи оболонями називають і самі заплави, низові рівнини біля озер, ставків. Оболоні типові в помірному кліматичному поясі, особливо поширені в лісовій і лісостеповій зонах, де займають в долинах рівнинних річок (Дніпро, Волга, Об, Рейн, Темза, Міссісіпі) значні площі. | ||
| + | |||
| + | В Україні заплавні луки найширше представлені на Поліссі та в Лісостепу, де сильно розвинена гідромережа. У степовій частині країни, де річок менше, вони трапляються значно рідше. За невеликим винятком оболоні виникли на місці зведених заплавних лісів. Синантропно-первинні заплавні луки, що розвинулися на новоутворених річкових ділянках, лісовою рослинністю не заростають завдяки діяльності людини (сінокосіння і випасання худоби). Природні (первинні) луки властиві виключно притерасним частинам заплав лісостепових і степових річок із засоленими ґрунтами, на яких лісова рослинність не розвивається. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 22:38, 20 грудня 2020
Оболо́нь, -ні, ж. Низменное луговое пространство. Мкр. Н. 23. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. Нп. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291, № 32.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ОБОЛО́НЬ, і, жін. Заплавні луки. Сонце ховалось за межигірський бір, .. а далекі озерця на оболоні.. і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (Нечуй-Левицький, I, 1956, 432); Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь (Іван Франко, XIII, 1954, 179); На сизі ще від мулу оболоні Гонив повільних буйволів орач (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 26).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 550.
Оболо́нь (оболоня, оболоння, болонь, блонь) — заплавна лука[1][2]. Оболоні розташовані в заплавах річок і щороку заливаються весняними водами. Інколи оболонями називають і самі заплави, низові рівнини біля озер, ставків. Оболоні типові в помірному кліматичному поясі, особливо поширені в лісовій і лісостеповій зонах, де займають в долинах рівнинних річок (Дніпро, Волга, Об, Рейн, Темза, Міссісіпі) значні площі.
В Україні заплавні луки найширше представлені на Поліссі та в Лісостепу, де сильно розвинена гідромережа. У степовій частині країни, де річок менше, вони трапляються значно рідше. За невеликим винятком оболоні виникли на місці зведених заплавних лісів. Синантропно-первинні заплавні луки, що розвинулися на новоутворених річкових ділянках, лісовою рослинністю не заростають завдяки діяльності людини (сінокосіння і випасання худоби). Природні (первинні) луки властиві виключно притерасним частинам заплав лісостепових і степових річок із засоленими ґрунтами, на яких лісова рослинність не розвивається.
Ілюстрації
|
|
|
|
