Відмінності між версіями «Навісник»
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3728684.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 02:11, 19 грудня 2020
Навісник, -ка, м. Испорченное намісник (см.). Ум. Навісничок. Братікунавісничку, сядь собі на кріслечку, не продавай сестри за руб за чотирі. Грин. III. 543.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Намісник — службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території.
Голова місцевого управління у Великому Князівстві Литовському, намісництва в Російській імперії у 1775—1796 роках; голова найвищого виконавчого органу місцевого самоврядування в деяких коронних краях (зокрема, у Королівстві Галичини та Володимирії) Австрійської імперії з 1849 року та її наступниці — Австро-Угорської імперії (з 1867 року).
В північно-східних князівствах намісники прийшли на зміну посадникам і утримувалися за рахунок кормління. З часу правління Івана IV значення намісників стало зменшуватися, і з XVIII століття намісників замінюють воєводами і генерал-губернаторами по установі в Російській імперії губерній у 1775 році. Пізніше звання «намісник» збереглося для генерал-губернаторів Царства Польського (до 1874 роки) і Кавказу (до 1883 року) відновлено 1905 році.
У 1903 році було засновано намісництво Далекого Сходу, скасоване 1906 році після втрати Росією Квантунської області.
У православ'ї
Намісник - духовна особа з ченців (ієромонах, ігумен або архімандрит), що поставлений архієреєм для управління підлеглим йому монастирем.
Словник української мови
НАМІ́СНИК, а, чол.
1. Службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території. Усі, сміючись, навперебій розповіли Іванові, як намісник краю наказав зібрати по Галичині всі примірники його першої збірочки віршів (Петро Колесник, Терен.., 1959, 288).
2. заст. Помічник ігумена або довірена особа митрополита. В неї в кишені вітер свище, і вона таки зараз піде циганити.. до багатеньких намісників по монастирях (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 293).
3. заст. Заступник кого-небудь. [Єпископ:] Поручаю, брате, тобі сю душу. Ти ж бо в сій громаді зостанешся намісником моїм (Леся Українка, II, 1951, 499).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Джерела та література
https://uk.wikipedia.org/wiki/Намісник
