Відмінності між версіями «Псьоглавець»

Версія за 12:58, 16 листопада 2020

Псьоглавець, -вця, м. Человѣкъ съ собачьей головой. То були псьоглавці, люде з песьсіми головами. ЕЗ. V. 202. См. Песиголовець.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 341.

ПЕСИ́ГОЛОВЕЦЬ, вця, ч.

1. заст. Казкова людиноподібна істота з одним оком у лобі, що поїдає людей; циклоп. Колись на світі було так, що багато було, кажуть, людоїдів, або песиголовців. У їх не так, як у нас двоє очей, а в їх було одно здорове-здорове, більше ніж у вола, і то серед лоба (Сл. Гр.); На другий день голосила по селу чутка, що прошлої [минулої] ночі якісь страшидла, в білих сорочках, у чорних бородах, з косами, як крючками, з одним оком у лобі, як у песиголовців, убрались до голови в хатину (Мирний, II, 1954, 189).

2. зневажл., лайл. Про людину, що втратила свої кращі риси і людську подобу; недолюдок, виродок. Часом стара бабуся, сидячи в запічку та прядучи грубу вовну, почне розповідати дрібним унукам про давню давнину, про напади монголів-песиголовців (Фр., VI, 1951, 8); [Пріська:] Бач, який песиголовець, чим хотів матір напоїти! Може, хотів якомога швидше на той світ спровадити? (Вас., III, 1960, 87); Його боялись, перед ним запобігали, з ним шукали знайомства, його ж і кляли, як останнього песиголовця (Добр., Ол. солдатики, 1961, 23).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 148

Песиголовець, вця, м. Сказочный человѣкъ съ однимъ глазомъ во лбу, поѣдающій людей. Піймали його песиголовці (тії, що людей їдять), годують на сало. Рудч. Ск. І. 71. Колись на світі було так, що багато було, кажуть, людоїдів або песиголовців. У їх не так, як у нас двоє очей, а в їх було одно здорове-здорове, більше у вола, і то серед лоба. Грин. І. 1 — 2. Бранное слово. Ном. № 4801.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 445-446.

песи́головець — казкова людино­подібна істота з одним оком у ло­бі («здоровим-здоровим, більшим, ніж у вола, і то серед лоба»), що поїдає людей; циклоп; песиголов­ці захоплюють у полон людей, від­годовують на сало, а потім сма­жать і поїдають; знають, де закопа­ні скарби, розуміють, що трави го­ворять і знаються на їхніх медичних властивостях; уживається як лайливе слово. Піймали його песиголовці (ті, що людей їдять, годують на сало) (казка).

Вікіпедія

Песиголовці (бесиголовці, сироїди) або кінокефáли[1] (грец. κῠνοκέφᾰλοι) — різновид міфічних і легендарних людей-велетнів химерної зовнішності, що поєднували людське тіло й собачу голову, що й спричинило їхню назву. Також вирізнялися нечуваною жорстокістю і, немов вампіри, пили кров своїх ворогів.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання