Відмінності між версіями «Зубок»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ЗУБО́К, бка, чол. | ||
| + | 1. мн. зубки, бок. Зменш.-пестл. до зуб 1. Срібний промінь місяця тихо сяє на білій голівці дівчинки, всміхається до нових червоних кісників, гуляє по смаглявому видочку та по білих дрібненьких зубках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); У траві серед яблук-падалок | сиділо одне наше дитинча.. Тримаючи в руках яблуко, воно вперто намагалось вкусити його двома своїми першими зубками (Олександр Довженко, I, 1958, 66). | ||
| + | ♦ Брати (узяти) на зубки (на зубок) — лаяти, гудити, судити кого-небудь. Пумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре попоїсти, уволю поспати; не згірше вона любила і на зубок стороннього узяти (Панас Мирний, III, 1954, 191); На зубок вивчити (запам'ятати, знати і т. ін.) що — дуже добре вивчити (запам'ятати, знати і т. ін.) що-небудь. Твір побудувати можна правильно лише тоді, якщо той, хто пише, та добре знає, добре вивчив, на зубок простудіював техніку писання (Павло Тичина, III, 1957, 143); Потрапити (попасти і т. ін.) назубки (на зубок) кому — стати об'єктом лихослів'я, пліток. [Іван:] Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком (Марко Кропивницький, I, 1958, 65). | ||
| + | 2. мн. зубки, їв, спец. Те саме, що зуб 2; зубець. Панас подивився на хлів з дірками на даху і на стінах, на конячку, на борону без кількох зубків, що стояла тут же, і сумовито покивав головою (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 234); Мигали зубки пилок. Тільки летіла в яму тирса (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 134); | ||
| + | // Різець врубової машини. Члени ланки дуже уважно оглядають гірничу техніку. Вони змінюють зубки на барабані комбайна, контакти в пускачах, заливають у підшипники мастило (Робітнича газета, 26.I 1965, 1). | ||
| + | 3. мн. зубки, ів. Окрема часточка головки часнику. Для кожного у Пилипівни був припасений зубок часнику чи цибулина, такі необхідні в партизанських мандрівках (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 114); Дідусь витяг із жилетної кишені величезний зубок часнику (Остап Вишня, II, 1956, 41). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Поточна версія на 14:19, 15 листопада 2020
Зубо́к, -бка, м. = Зубець 1 и 2. Наступив на зубки в граблях. Грин. II. 207. Зубки в ритках. МУЕ. III. 20.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЗУБО́К, бка, чол. 1. мн. зубки, бок. Зменш.-пестл. до зуб 1. Срібний промінь місяця тихо сяє на білій голівці дівчинки, всміхається до нових червоних кісників, гуляє по смаглявому видочку та по білих дрібненьких зубках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); У траві серед яблук-падалок | сиділо одне наше дитинча.. Тримаючи в руках яблуко, воно вперто намагалось вкусити його двома своїми першими зубками (Олександр Довженко, I, 1958, 66). ♦ Брати (узяти) на зубки (на зубок) — лаяти, гудити, судити кого-небудь. Пумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре попоїсти, уволю поспати; не згірше вона любила і на зубок стороннього узяти (Панас Мирний, III, 1954, 191); На зубок вивчити (запам'ятати, знати і т. ін.) що — дуже добре вивчити (запам'ятати, знати і т. ін.) що-небудь. Твір побудувати можна правильно лише тоді, якщо той, хто пише, та добре знає, добре вивчив, на зубок простудіював техніку писання (Павло Тичина, III, 1957, 143); Потрапити (попасти і т. ін.) назубки (на зубок) кому — стати об'єктом лихослів'я, пліток. [Іван:] Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком (Марко Кропивницький, I, 1958, 65). 2. мн. зубки, їв, спец. Те саме, що зуб 2; зубець. Панас подивився на хлів з дірками на даху і на стінах, на конячку, на борону без кількох зубків, що стояла тут же, і сумовито покивав головою (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 234); Мигали зубки пилок. Тільки летіла в яму тирса (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 134); // Різець врубової машини. Члени ланки дуже уважно оглядають гірничу техніку. Вони змінюють зубки на барабані комбайна, контакти в пускачах, заливають у підшипники мастило (Робітнича газета, 26.I 1965, 1). 3. мн. зубки, ів. Окрема часточка головки часнику. Для кожного у Пилипівни був припасений зубок часнику чи цибулина, такі необхідні в партизанських мандрівках (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 114); Дідусь витяг із жилетної кишені величезний зубок часнику (Остап Вишня, II, 1956, 41).
Ілюстрації
|
|
|
|
