Відмінності між версіями «Осмутніти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Down94load.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 21:30, 10 листопада 2020
Осмутні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Опечалиться, сдѣлаться грустнымъ. Осмутніє і похмурий такий стане. МВ. II. 23.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ОСМУТНІТИ, ію, ієш, док., рідко. Те саме, що засмутитися. Батько охмурнів, повісивши голову, а мати, голівоньку схиливши, осмутніла (Марко Вовчок, I, 1955, 327); Андрій замовк, і обличчя в його зовсім осмутніло (Борис Грінченко, II, 1963, 81); Знаю я, чого осмутнів ти, зелений гаю: б'ють тебе недосвіти, зоряниці в'ялять зимною росою (Степан Васильченко, I, 1959, 184).
Ілюстрації
|
