Відмінності між версіями «Пані»

Версія за 16:06, 1 жовтня 2020

Пані, -ні, ж. нескл. Барыня, госпожа. Неначе пані превелика. Гліб. Сама Череваниха була пані ввічлива. К. ЧР. 39. При фамиліи, родственномъ или служебномъ титулѣ и пр. прибавляется изъ вѣжливости, какъ русск.: госпожа. Пані Барабашева, гетьманова молодая! АД. II. 5. Съ притяж. мѣст. или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность мужчинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: жена. Приїхала в своїм ридвані мов сотника якого пані. Котл. Ен. II. 39.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

• Словник української мови

ПА́НІ, невідм., жін.

1. Заміжня поміщиця в старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. Опівночі верталася додому в своє село якась багата пані (Нечуй-Левицький, III, 1956, 277); Панський улюбленець, він [орел] щодня одержував з ласки пані Софії щедрий раціон — живу, взяту з отари вівцю (Олесь Гончар, II, 1959, 31); * У порівняннях. [Явдоха:] А гарно, тату, Галі в окулярах. Так, мов яка дуже велика пані (Панас Мирний, V, 1955, 133); // перен., ірон., зневажл. Жінка, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін. Не велика Стеха пані, тим що сіла в панські сани (Номис, 1864, № 14195); Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока, У жупані; кругом пані, І спереду й збоку (Тарас Шевченко, I, 1963, 158).

2. Особа жіночої статі, що займала привілейовано становище в дореволюційному суспільстві; // Особа, що має владу над іншими; володарка, хазяйка. [Сабіна:] Хай пан дозволить піти рабині знову до роботи, бо, може, вернеться з дороги пані, то ще мене за лінощі скарає (Леся Українка, III, 1952, 156); Знялась буча. Пані [економова мати] та наймичка сварились, докоряли одна одній та мало не бились... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66); Від великодня служить [Зінька] у них, а так наче давно вже. Що вже намучилась, і цур їм. У роботі завжди, сама ж усе, бо він десь або по ділах, або гуляє, а вона ж — пані, ні за холодну воду (Андрій Головко, II, 1957, 24); // Жінка, що за зовнішніми ознаками належить до привілейованих верств населення. Постояли ми там годину, а може, й більш. Якась пристаркувата пані до нас іде (Марко Вовчок, I, 1955, 15); Худай бліда, мов свічка, пані розповідала про те, як їй тяжко було добути собі чорного агата для намиста, що гадючкою стисло її горло (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 393); // Чия-небудь дружина. Моя жінка засилає Вам і Вашій пані привіт (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 248).

♦ Невелика (велика) пані, зневажл. — жінка, з якою не варто дуже рахуватися. — На що наплюй? — почувся ззаду.. чужий голос. — Та хоч і на тебе, — одрізав зразу Грицько.. — Щоб не підслухувала. Думаєш, велика пані? (Панас Мирний, I, 1954, 302); — Черевиків таки вона не діждеться, невелика пані, — пообіцяв Мирон (Михайло Стельмах, II, 1962, 22).

3. У старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії — ввічлива форма звертання або називання стосовно до осіб жіночої статі привілейованих верств суспільства. От було тільки що зійдуться вони, зараз і почнуть якусь там ущипливу розмову між собою. — Е, — каже було наш старий, — є, пані-сусідко! Я б вас де полковником настановив! (Марко Вовчок, I, 1955, 185); Ще перед ранішнім чаєм в столовій з'являлась пані Констанція незвичайно рухлива і енергічна (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250); // У сучасній дійсності — ввічлива форма звертання, згадування, звичайно до офіційної представниці чи громадянки іншої держави. [Мічурін:] Вельмишановні пані і вельмишановні пани.. Я трохи відкрив лише вузеньку щілинку в таємницю природи (Олександр Довженко, I, 1958, 420); // Шаноблива форма звертання до жінки в усній народній мові. [Кобзар (заводе [заводить] пісню):] Наїхали до Марусі козаченьки в гості, — Марусенько пані! Чи є твій пан дома? (Панас Мирний, V, 1955, 79).

Ілюстрації

Медіа

Словник синонімів

• Словник синонімів

БІЛОРУ́ЧКАрозм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАНірон., ПАНИ́Чірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІірон.,ПА́НЯзаст., ПА́ННАірон.,ПАНЯ́НКАірон. (про жінку, дівчину); ЧИСТОПЛЮ́Йзневажл. (той, хто цурається брудної роботи). Сашко так натренував м’язи рук, що вони в нього як у спортсмена. Віталик, правда, теж не якийсь там білоручка (О. Гончар); - Буди вже своїх панів, - наказав Йонька.- А то як зайду з кіссям, то я їх скоро підніму (Григорій Тютюнник); Чистоплюй... А-а, це колись ще в школі так назвав Віктора Іван.. за те, що Віктор відмовився їхати в колгосп копати картоплю (М. Зарудний). - Пор. ле́дар, песту́н. ДРУЖИ́НА (одружена жінка стосовно свого чоловіка),ЖІ́НКА, ХАЗЯ́ЙКАрозм.,БА́БАрозм.,ПОЛОВИ́НАжарт.,ПА́НІрозм.,БЛАГОВІ́РНАзаст., жарт.,ЖОНА́заст., розм.; ПА́РА, ПОДРУ́ЖЖЯ (як один із членів шлюбної пари); СТАРА́розм. (та, з якою чоловік прожив досить довго, до старості). Коли вмерла перша жінка, він сказав собі, що не ожениться, бо не знайде вже такої вірної та коханої дружини (М. Коцюбинський); - Ти б собі пошукав, сину, хазяйки, а мені - помочі (Панас Мирний); Старий надумав учетверте женитися: сумно, каже, без баби (Ю. Смолич); - З великою супницею в руках, з пахощами страв і квітів - так я уявляю свою половину (М. Колесников); [Хуса:] Моя жона здоров’ям занепала і їздила до батька у Сарон.. Але ж тепер моя жона вже дома й до послуги твоїй шановній пані (Леся Українка); - Он моя благовірна уже тридцять років підряд намагається приписати мене на постійне проживання в якомусь місті, але ще не досягла нічого (М. Ю. Тарновський); Тремтів [Гончар] над своєю білявою парою, дарма що в молодої дружини тільки й краси було, що голубі, як світ, очі та посмішка чарівниці (М. Стельмах); Як маєш подружжя дурне та й брехливе, Не жінку ти взяв, - безголов’я правдиве (А. Кримський); Вашій старій, як Ви величаєте свою дружину, мій аж до землі низесенький поклін (Панас Мирний). ЖІ́НКА (доросла особа жіночої статі), ОСО́БА, ТІ́ТКАрозм.,ТЬО́ТЯрозм.,ЖОНА́розм. рідше,НЕВІ́СТАдіал.;МОЛОДИ́ЦЯрозм.,МОЛО́ДКАрозм.,МОЛОДУ́ХАдіал. (перев. молода заміжня); БА́БАфам. (перев. старшого віку); ПА́НІ, ДА́МА, МАДА́М (одружена, перев. міська). Дім держиться не на землі, а на жінці (прислів’я); Хомі хочеться негайно виліпити портрет оцієї стрункої.. особи (Ю. Яновський); - За яйце тітка тітці очі видряпує і називає її довічним ворогом (М. Стельмах); Вечорами до мами приходило кілька тьоть (Ю. Смолич); Пошукала невіста в сусіці, виймила чисту сорочку (Лесь Мартович); - Питіє люблю! - закричав купець. - А ще жон вельми! (П. Загребельний); [Іван:] Заходилась серед левади танцювать, щоб хто побачив та засміяв: у молодки, мов, жир крутить (С. Васильченко); Молодуха розповіла Омелькові, як там родичів шукати (О. Ільченко); - Не слухай, синку, матері: вона баба, що вона знає? - І рухом руки Бульба підкликав до себе Андрія (О. Довженко); Він перший раз мав роман з такою значною дамою (М. Коцюбинський); Сьогодні в Софії Карлівни гостюють мадам Шило.. та преподобна Лукерія (О. Гончар). ПА́НІневідм. (у формі ввічливого звертання, при називанні), ДОБРО́ДІЙКА, ПА́НІЯрозм., ПА́НЯрозм., МАДА́Мзаст., ірон.; ПАНІМА́ТКА[ПАНЬМА́ТКА]заст. (при звертанні молодших жінок до старших, чоловіків до жінок). Кожному прохожому кричали [крамарки] одна перед другою: сюди-сюди, пане, пані, паняночко! (Панас Мирний); Будьте ж ласкаві, Високоповажна Добродійко, не одмовте швидкої одповіді на цей лист (М. Коцюбинський); - На тобі, паня, мізинну дитину, Пестуй, годуй, як рідненького сина (М. Костомаров); - Як не скочить моя мегера, як не вхопить діжку в мене перед носом, як не забелькоче! "Фе, - кажу, - мадам, навіщо так хвилюватися?" (М. Коцюбинський); - Здорові були, паніматко, з празником, з Новим роком! (М. Старицький); От молодиці і кричать Явдосі: - Ану, паньматко! вибирай місце на щасливупродажу! (Г. Квітка-Основ’яненко).

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Факультет права та міжнародних відносин}}}]]