Відмінності між версіями «Ратовище»
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Viking-throwing-spear.jpg|x240px]] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Viking-throwing-spear.jpg| | + | |
| − | + | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Bogdan hmelnyckyy.jpg|x240px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Bogdan hmelnyckyy.jpg|x240px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pravori.jpg|x240px]] | ||
Версія за 20:13, 27 вересня 2020
Ратови́ще, -ща, с. = Ратище.
Сучасні словники
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ратище (ратовище) — у вузькому значенні це держак списа, як правило являє собою дерев'яну палицю, круглу (зрідка овальну, і практично ніколи іншої форми) в перерізі, яка має конусоподібну чи циліндричну форму.
РА́ТИЩЕ, а, с., заст.
1. Древко (у 1 знач.). Хмельницький взяв обома руками ратище, поцілував червоно-синій прапор (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 59); З-за лісу.. виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Ле, Наливайко, 1957, 296).
2. Спис. Вже третій день тривали лови. Багато оленів-рогачів і чорногривих турів лягло головами від стріл і ратищ боярських (Фр., VI, 1951, 10); * Образно. Мріють у тремтячому мареві далекі села, наставивши в небо чорні ратища колодязних журавлів (Тют., Вир, 1964, 282); * У порівн. Дзьоби в них, ніби гострі ратища (Мал., Книга.., 1954, 8).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909
Ратище, ща, с. Древко копья; копье. ЗОЮР. І. 293. Наважували на списи ратища. Стор. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. ЗОЮР. І. 4. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Грин. III. 593. Ув. Ратюга.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
ра́тище — держак спи́са (див.).
Ілюстрації
|
|
Медіа |
