Відмінності між версіями «Розгублюватися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ро]] | [[Категорія:Ро]] | ||
| − | ==[http://slovopedia.org.ua/41/53408/272469.html/Словопедія]== | + | ==[http://slovopedia.org.ua/41/53408/272469.html/ Словопедія]== |
'''РОЗГУБЛЮВАТИСЯ''' - губитися; П. НІЯКОВІТИ, нітитися, засоромлюватися, сов. конфузитися, о. не знати на яку ступити; док. РОЗГУБИТИСЯ, обараніти, усі шляхи погубити, г. затеряти пам'ять. | '''РОЗГУБЛЮВАТИСЯ''' - губитися; П. НІЯКОВІТИ, нітитися, засоромлюватися, сов. конфузитися, о. не знати на яку ступити; док. РОЗГУБИТИСЯ, обараніти, усі шляхи погубити, г. затеряти пам'ять. | ||
Поточна версія на 13:55, 16 квітня 2020
Розгублюватися, -лююся, -єшся, сов. в. розгубитися, -блюся, -бишся, гл. Растеривать, растерять вещи, растеряться. Розгубивсь, як швець з копиллям. Ном. № 6621. А я на їх задививсь та з волами розгубивсь. Мил. 100.
Словопедія
РОЗГУБЛЮВАТИСЯ - губитися; П. НІЯКОВІТИ, нітитися, засоромлюватися, сов. конфузитися, о. не знати на яку ступити; док. РОЗГУБИТИСЯ, обараніти, усі шляхи погубити, г. затеряти пам'ять.
Тлумачний Словник
Розгублюватися - Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все або багато чого-небудь).
Ілюстрації
|
|
|
|
Джерела та література
- Заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Панас Мирний, I, 1949, 180);
- Як що буде з пошти, складай, щоб не розгубилося (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 319);
- Давно вже вийшли вони з лагідних юнацьких літ у сувору черству мужність. Багато прекрасних людяних поривань розгубилось і позабулось на життєвих дорогах (Олександр Довженко, I, 1958, 437)
