Відмінності між версіями «Убавити»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Зовнішні посилання) |
(→Сучасні словники) |
||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УБА́ВИТИ (ВБА́ВИТИ), влю, виш; мн. уба́влять; док., перех. Зменшувати розмір, об’єм, кількість і т. ін. чого-небудь, віднімаючи частину. — Так воно й є: бояться, щоб сирота хліба не вбавила (Барв., Опов.., 1902, 358). | ||
+ | |||
+ | Убавля́ти (уба́вити) ві́ку кому — те саме, що Укоро́чувати (укороти́ти) ві́ку (вік, життя́, заст. живота́). | ||
+ | |||
+ | Убавляти, ля́ю, єш, сов. в. убавити, влю, виш, гл. | ||
+ | |||
+ | 1) Задерживать задержать долго. Дякуємо попонькові…. ой што нас не убавив, нагленько нас одправив. Гол. IV. 439. | ||
+ | |||
+ | 2) Забавлять, забавить. Ой ти, матусю, і кужеля збавиш і моєї маленької дитини не вбавиш. Грин. III. 377. | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 20:02, 5 грудня 2019
Убавити, -ся. См. Убавляти, -ся.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УБА́ВИТИ (ВБА́ВИТИ), влю, виш; мн. уба́влять; док., перех. Зменшувати розмір, об’єм, кількість і т. ін. чого-небудь, віднімаючи частину. — Так воно й є: бояться, щоб сирота хліба не вбавила (Барв., Опов.., 1902, 358).
Убавля́ти (уба́вити) ві́ку кому — те саме, що Укоро́чувати (укороти́ти) ві́ку (вік, життя́, заст. живота́).
Убавляти, ля́ю, єш, сов. в. убавити, влю, виш, гл.
1) Задерживать задержать долго. Дякуємо попонькові…. ой што нас не убавив, нагленько нас одправив. Гол. IV. 439.
2) Забавлять, забавить. Ой ти, матусю, і кужеля збавиш і моєї маленької дитини не вбавиш. Грин. III. 377.