Відмінності між версіями «Жовто»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ЖОВТО.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ЖОВТО 2.jpg||x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ЖОВТО 3.jpg||x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 16:00, 4 грудня 2019
Жовто, нар. Желто. Сади роскішні, доріжки помеж деревом ніби жовто помальовані. Левиц. Г. 214. Голова морочиться, в очах мені жовто. Левиц. І. 73.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЖОВТО. Присл. до жовтий. Мідний кухлик, зроблений з гільзи снаряда, жовто виблискував у неї в руці (Перв., Материн.. хліб, 1960, 8); // у знач. присудк. сл. Надвір вийдеш - дощ та твань, та туман непроглядний; і в хаті не краще: сіро, аж жовто, наче димом накурено (Мирний, III, 1954, 198).
Ілюстрації
|
[[Зображення:ЖОВТО 2.jpg | x140px]] | [[Зображення:ЖОВТО 3.jpg | x140px]] |
