Відмінності між версіями «Кузка»

Версія за 20:27, 23 травня 2024

Кузка, -ки, ж. = Кузька. Напала на капусту кузка. Черк. у.

Етимологія

КУ́ЗЬКА «комашка; хлібний жук, Anisoplia austriaca Hbst.; вошва» (ент.)

1. очевидно, запозичення з польської мови;

2. п. kózka «(мн.) родина жуків-вусачів, Cerambycidae; польовий цвіркун; кізочка» є зменшеною формою від koza «коза» (як назва комахи за зовнішньою схожістю її вусів з рогами кози; пор. р. козя́вка «комашка» : коза «коза»);

3. р. бр. ку́зька «хлібний жук»;

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КУ́ЗЬКА, и, жін.

1. розм. Те саме, що комашка. Тихо, не сюрчать коники, не деренчать усякі кузьки (Панас Мирний, IV, 1955, 83); Тільки покінчили з ховрахом, а тут уже треба йти в наступ на довгоносика, що страшенно шкодить цукровим бурякам.. Деякі школярі наловили по кілька кілограмів цієї шкідливої кузьки (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 137).

2. ент. Небезпечний шкідник зернових культур; хлібний жук. Кузьку — рудого жука з чорно-зеленими грудьми та з квадратною чорною плямою коло основи надкрил — знає кожний, кому доводилося бувати влітку на хлібному полі (Шкідники поля, городу та саду, 1949, 98); Мигтять [чайки], віражують, на льоту хапають, здзьобують кузьку з колосків (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 30).

3. перев. збірн., розм., рідко. Те саме, що вошва. Фашисти прудилися вечорами коло розпеченої дочервона пічки, ловили навпомацки під фуфайкою кузьку і потім кидали її просто на підлогу (Юрій Яновський, II, 1954, 37); — Дуже ти розумним став! — злостиво і чітко відрубав голова. — Гляди, щоб на твоєму тілі не викохувалась тюремна кузька! (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 392).

Ілюстрації

Медіа

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших біологічних видів, хлібний жук є невідємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Однак у зернових господарствах жуки можуть завдавати значної шкоди, особливо, коли їх чисельність і щільність досягає значних величин (до 60-100 особин/кв. метр).

Вони поїдають та пошкоджують зерно, що дозріває у колоссі; під час обгризання колосу чимало зерен осипається на землю. Особливих втрат зазнають пшениці, дещо менших, але теж відчутних — жито та ячмінь. Личинки обгризають коріння цих же рослин, а також кукурудзи, буряків, соняшника, картоплі, тютюну, сіянців плодових та декоративних дерев тощо. В Україні зона високої шкодочинності жука знаходиться південніше лінії, що проходить через Вінницьку, Полтавську, Київську та Харківську області. Шкодочинність комахи підвищується у теплі сухі роки. Коли чисельність жуків перевищує 10 екз/кв. метр при щільності посівів понад 25 стебел на квадратний метр, втрати зерна досягають 50 %.

Штучному пригніченню популяцій жука заважає наявність природних осередків диких злаків (пирію та інших). В період масового льоту жуків проти них застосовують інсектициди.