Відмінності між версіями «Окоренок»
(→Сучасні словники) |
(→Зовнішні посилання) |
||
Рядок 28: | Рядок 28: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Факультет права і міжнародних відносин}}}]] |
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] |
Версія за 01:15, 1 грудня 2019
Окоре́нок, окорінок, -нка, м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ном. № 7149. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі. Новомоск.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Окоренок [1], нка, чол.
1. Частина стовбура від кореня до гілок. Хлопці добралися і до рябини. Стали перепочити, узявшись за окоренок руками (Панас Мирний, I, 1954, 251); * У порівняннях. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і губатий рот (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 175); // Нижня частина дерева, що прилягає до кореня. Усе широке подвір'я суспіль було заставлене не столами, а дошками, покладеними на пеньках та окоренках (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7); Прямо від окоренка берези відхилився товстенний-претовстенний боровик (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 50).
2. Нижній товщий кінець чого-небудь, зробленого з дерева. Смолярчук.. повертає.. ціпка окоренком — розмахнувся на всю руку — хотів ударити Василя по очах (Григорій Косинка, Новели, 1962, 186).
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Факультет права і міжнародних відносин}}}]]