Відмінності між версіями «Кублище»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Кублище, -ща''''', с. ''Логовище. ''По кублищах своїх звірря заляже. ''К. Псал. 237. ''Кублище сліп...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Кублище, -ща''''', с. ''Логовище. ''По кублищах своїх звірря заляже. ''К. Псал. 237. ''Кублище сліпого католицтва. ''К. Дз. 134.  
 
'''Кублище, -ща''''', с. ''Логовище. ''По кублищах своїх звірря заляже. ''К. Псал. 237. ''Кублище сліпого католицтва. ''К. Дз. 134.  
 
[[Категорія:Ку]]
 
[[Категорія:Ку]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===
 +
. КУ́БЛИЩЕ, а, сер. Збільш. до кубло.
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 381.
 +
КУБЛО́, а, сер.
 +
 +
1. Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. Вітер звалив величезного дуба. Під коренем того дуба зробив собі старий вовк кубло (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 97); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41);
 +
//  Місце, житло птахів, зроблене з галуззя, листя тощо для відкладання яєць, висиджування й виведення пташат; гніздо (у 1 знач.). Беркут кубло в'є на скелі, Як зачує дитинят (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 224); Одвічний інстинкт гнав їх [журавлів] з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 3);
 +
//  перен., розм. Те, що нагадує лігво, гніздо. Аврум.. злякано став приглядатися до якогось кубла з брудного ганчір'я, що було накидане на ліжку коло хворої (Степан Васильченко, II, 1959, 16); В спорожнілих солом'яних кублах, в похапцем виритих.. стрілецьких ячейках ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла (Олесь Гончар, III, 1959, 215).
 +
♦ Вити (звивати, звити) кубло — те саме, що Гніздо вити (звити) (див. гніздо). — Пора й синові хазяїном стати... Час йому пошукати дружину, своє кубло звити (Панас Мирний, I, 1949, 185).
 +
 +
2. перен., розм. Людське житло; оселя, дім (у 2 знач.). Козачі кубла обгорнуло тихе хліборобське щастя (Панас Мирний, I, 1954, 109); Все те — родюча нива, віз, коні, кубло — все те своє, рідне, з серцем зрослося (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43); Впадали в очі.. затишні панські кубла, що мостилися серед густих дерев (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 84).
 +
 +
3. Звірята одного приплоду; виводок. Вовче кубло;  * У порівняннях. На Каялі хмара світло вкрила й по Русі, мов барсове кубло, розметнулась половецька сила (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 169);
 +
//  перен., розм. Про родину, рід. — Вже перевізся [Балабуха] з жінкою, з усім кублом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 91); Через тиждень вертається Андрій: привіз із собою ціле кубло — матір, дівчинку-сестру і школяра-брата (Степан Васильченко, II, 1959, 510); Родове кубло Шамраїв стало множитися і обживати степовий край віддавна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 414).
 +
 +
4. перен. Місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів. Варка — це була господиня таємного кубла, де в усяку годину можна було б дістати горілку (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 110); Стародавні римські лазні в середньовічній Європі деградували.., перетворившись на кубла розпусти (Шкільна гігієна, 1954, 13);
 +
//  збірн., зневажл. Група людей, що займається антигромадською або злочинною діяльністю; зграя (у 3 знач.). [Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, .. а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка, II, 1951, 428); На бригаді кубло завелося, він знає. Давно треба розігнати (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 238); Контрреволюційне кубло.
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 381.
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/49934-prjamec.html  Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]===
 +
Кублище, -ща, с. Логовище. По кублищах своїх звірря заляже. К. Псал. 237. Кублище сліпого католицтва. К. Дз. 134.
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]===
 +
КУ́БЛИЩЕ, а, с. Збільш. до кубло́.
 +
 +
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 381.
 +
==Іноземні словники==
 +
===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru  Словари и энциклопедии на Академике]===
 +
кублище
 +
-а, с.
 +
Збільш. до кубло.
 +
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кублище.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кублище1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Кублище2.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| JHiG1KypWHY}}
 +
==Цікаві факти==
 +
===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]===
 +
 +
===[адреса посилання]===
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 17:23, 21 жовтня 2018

Кублище, -ща, с. Логовище. По кублищах своїх звірря заляже. К. Псал. 237. Кублище сліпого католицтва. К. Дз. 134.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. КУ́БЛИЩЕ, а, сер. Збільш. до кубло. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 381. КУБЛО́, а, сер.

1. Заглиблення в землі, часто під коренями дерев, де живуть і розмножуються звірі, плазуни; лігво. Вітер звалив величезного дуба. Під коренем того дуба зробив собі старий вовк кубло (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 97); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Гади збиралися на зиму в спільне кубло! (Олесь Донченко, IV, 1957, 41); // Місце, житло птахів, зроблене з галуззя, листя тощо для відкладання яєць, висиджування й виведення пташат; гніздо (у 1 знач.). Беркут кубло в'є на скелі, Як зачує дитинят (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 224); Одвічний інстинкт гнав їх [журавлів] з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 3); // перен., розм. Те, що нагадує лігво, гніздо. Аврум.. злякано став приглядатися до якогось кубла з брудного ганчір'я, що було накидане на ліжку коло хворої (Степан Васильченко, II, 1959, 16); В спорожнілих солом'яних кублах, в похапцем виритих.. стрілецьких ячейках ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла (Олесь Гончар, III, 1959, 215). ♦ Вити (звивати, звити) кубло — те саме, що Гніздо вити (звити) (див. гніздо). — Пора й синові хазяїном стати... Час йому пошукати дружину, своє кубло звити (Панас Мирний, I, 1949, 185).

2. перен., розм. Людське житло; оселя, дім (у 2 знач.). Козачі кубла обгорнуло тихе хліборобське щастя (Панас Мирний, I, 1954, 109); Все те — родюча нива, віз, коні, кубло — все те своє, рідне, з серцем зрослося (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43); Впадали в очі.. затишні панські кубла, що мостилися серед густих дерев (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 84).

3. Звірята одного приплоду; виводок. Вовче кубло; * У порівняннях. На Каялі хмара світло вкрила й по Русі, мов барсове кубло, розметнулась половецька сила (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 169); // перен., розм. Про родину, рід. — Вже перевізся [Балабуха] з жінкою, з усім кублом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 91); Через тиждень вертається Андрій: привіз із собою ціле кубло — матір, дівчинку-сестру і школяра-брата (Степан Васильченко, II, 1959, 510); Родове кубло Шамраїв стало множитися і обживати степовий край віддавна (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 414).

4. перен. Місце зосередження, притулок антигромадських або аморальних, злочинних елементів. Варка — це була господиня таємного кубла, де в усяку годину можна було б дістати горілку (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 110); Стародавні римські лазні в середньовічній Європі деградували.., перетворившись на кубла розпусти (Шкільна гігієна, 1954, 13); // збірн., зневажл. Група людей, що займається антигромадською або злочинною діяльністю; зграя (у 3 знач.). [Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, .. а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Леся Українка, II, 1951, 428); На бригаді кубло завелося, він знає. Давно треба розігнати (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 238); Контрреволюційне кубло. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 381.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Кублище, -ща, с. Логовище. По кублищах своїх звірря заляже. К. Псал. 237. Кублище сліпого католицтва. К. Дз. 134.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КУ́БЛИЩЕ, а, с. Збільш. до кубло́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 381.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

кублище -а, с. Збільш. до кубло. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Кублище.jpg Кублище1.jpg Кублище2.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

[адреса посилання]

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Кублище&oldid=221420