Відмінності між версіями «Ружина»
(→Див. також) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення::F66ffb8b25f6751284c394737c831eb6.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 18:15, 20 листопада 2019
Ружи́на, -ни, ж. Ружье. См. Оружина. АД. І. 274. Мир. ХРВ. 142. Ухожу до його в хату, а в кутку ружин з чотирі стоять. Черниг. г. Викресали вогню із ружини, да й пустили пожар по долині. Чуб. V. 850. Ум. Ружи́нонька.
Зміст
Сучасні словники
Ружина(від ружо) - рушниця. "ой козак до ружини", Зажурилась Україна, нар. творч. Вогнепальна ручна зброя.
Мисли́вська рушни́ця — вогнепальна зброя для полювання. Це була хороша мисливська рушниця, традиційний подарунок тестя майбутньому зятеві в день заручин (Тулуб, В степу.., 1964, 381); Протита́нкова рушни́ця, військ.— важка вогнепальна зброя для боротьби з танками противника. Варвара перетягла через окоп довгу важку протитанкову рушницю (Перв., Дикий мед, 1963, 245).
◊ Ста́вити (поста́вити) під рушни́цю, військ., дорев.— з метою покарання примушувати стояти якийсь час у повному озброєнні й спорядженні; Ста́вити (поста́вити, зіста́вити і т. ін.) рушни́ці в ко́зла (в ко́зли) див. ко́зла; Стоя́ти під рушни́цею, військ., дорев.— бути у повній бойовій готовності.
рушниця — (пальна ручна зброя, зазв. мисливська); ґвинтівка, карабін, трилінійка, ґвер (із ґвинтовою наріззю); берданка (однозарядна); самопал (саморобна із ґнотом і без замка); мушкет (із ґнотом і великого калібру); централка (мисливська); дубельтівка
Ілюстрації
| [[Зображення::F66ffb8b25f6751284c394737c831eb6.jpg|x140px]] | 
|
|
|
Медіа
Див. також
Словоформи слова
Називний ружина ружини
Родовий ружини ружин
Давальний ружині ружинам
Знахідний ружину ружини, ружин
Орудний ружиною ружинами
Місцевий на/у ружині на/у ружинах
Кличний ружино
Ру́жин (пол. Różyn; рос. Ружин; їд. רוזשין Ріжн) — селище міського типу на Придніпровській височині, над річкою Роставицею (притока Росі), центр Ружинського району Житомирської області. За 40 км від Бердичева. Колишні назви: Скоргородок, Щербів, Ружин (з 1591 року).
Ружин був одним з володінь старовинного русько-литовського князівського роду Ружинських, з яких вийшла низка провідників та батьків-засновників Війська Запорізького Низового.
Князь Богдан Ружинський (пол. Bohdan Różyński) ( — ?, Ружин — 1576, Аслам-Кермен) — низовий запорозький гетьман (1575–1576). Популярний серед козаків гетьман, часи його гетьманства називають «золотими часами» козацтва.
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 919.
Словник синонімів української мови
