Відмінності між версіями «Лопатник-жук»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Лопатник-жук, -ка, '''''м. ''Жукъ хлѣбный, Anisoplia Austriaka. Константиногр. у. | '''Лопатник-жук, -ка, '''''м. ''Жукъ хлѣбный, Anisoplia Austriaka. Константиногр. у. | ||
[[Категорія:Ло]] | [[Категорія:Ло]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top: | + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:0px #66CDAA solid; border-bottom:0px #66CDAA solid; text-align:center" |
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | Жук хлібний або жук-кузька (Anisoplia austriaca Hrbst.) — шкідник зернових культур. | ||
| + | |||
| + | Поширений в Україні майже на всій її території, за винятком північно-західних районів Полісся. | ||
| + | |||
| + | Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь. Вагомий внесок у розробку мікробіологічного методу боротьби зі шкідником зробили І. М. Красильщик та І. І. Мечников. | ||
| + | |||
| + | ==Опис== | ||
| + | |||
| + | Жук завдовжки 13-16 мм, тіло синювато-чорне з металевим блиском, надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка. | ||
| + | |||
| + | Личинки білі, м'ясисті, дугоподібно вигнуті, з коричневою головою і добре розвинутими ногами. Довжина тіла дорослих личинок 30-35 мм. | ||
| + | |||
| + | Жуки після виходу з ґрунту заселюють посіви зернових колосових y фазі молочної та воскової стиглості зерна. | ||
| + | Вони не тільки виїдають зерно, a й вибивають його. Жуки літають із кінця травня до початку серпня. Через два тижні після виходу починається відкладення яєць, які самка розміщує невеликими купками в ґрунті на глибині 10-20 сантиметрів, переважно на просапних культурах або на парах. Середня плодючість самки 50 при максимумі 100 яєць. Через три тижні з яєць виходять личинки, що живляться перегноєм. Протягом літнього періоду личинки раз-двічі линяють і живляться коренями (особливо личинки старших віків, які істотно шкодять зерновим). Восени вони ховаються в ґрунт на глибину 36-80 см, а навесні знову підіймаються у верхні шари ґрунту, де в другій половині травня — в червні утворюють спеціальну комірку (на глибині 10-15 см), в якій заляльковуються. Заляльковування відбувається наприкінці травня — початку червня. Через 2-3 тижні відроджуються личинки, які розвиваються протягом 22-25 місяців. Цикл розвитку дворічний. Стадія лялечки триває до 14 діб, після чого назовні виходить жук. У багатьох місцевостях, зважаючи на дворічний цикл розвитку шкідника, через рік бувають льотні роки, що характеризуються підвищеною чисельністю. | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 19:26, 17 листопада 2019
Лопатник-жук, -ка, м. Жукъ хлѣбный, Anisoplia Austriaka. Константиногр. у.
Зміст
Ілюстрації
| [[Зображення:|x140px]] | [[Зображення:|x140px]] | [[Зображення:|x140px]] |
Сучасні словники
Жук хлібний або жук-кузька (Anisoplia austriaca Hrbst.) — шкідник зернових культур.
Поширений в Україні майже на всій її території, за винятком північно-західних районів Полісся.
Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь. Вагомий внесок у розробку мікробіологічного методу боротьби зі шкідником зробили І. М. Красильщик та І. І. Мечников.
Опис
Жук завдовжки 13-16 мм, тіло синювато-чорне з металевим блиском, надкрила темно-каштанові з чорною квадратною плямою біля щитка.
Личинки білі, м'ясисті, дугоподібно вигнуті, з коричневою головою і добре розвинутими ногами. Довжина тіла дорослих личинок 30-35 мм.
Жуки після виходу з ґрунту заселюють посіви зернових колосових y фазі молочної та воскової стиглості зерна. Вони не тільки виїдають зерно, a й вибивають його. Жуки літають із кінця травня до початку серпня. Через два тижні після виходу починається відкладення яєць, які самка розміщує невеликими купками в ґрунті на глибині 10-20 сантиметрів, переважно на просапних культурах або на парах. Середня плодючість самки 50 при максимумі 100 яєць. Через три тижні з яєць виходять личинки, що живляться перегноєм. Протягом літнього періоду личинки раз-двічі линяють і живляться коренями (особливо личинки старших віків, які істотно шкодять зерновим). Восени вони ховаються в ґрунт на глибину 36-80 см, а навесні знову підіймаються у верхні шари ґрунту, де в другій половині травня — в червні утворюють спеціальну комірку (на глибині 10-15 см), в якій заляльковуються. Заляльковування відбувається наприкінці травня — початку червня. Через 2-3 тижні відроджуються личинки, які розвиваються протягом 22-25 місяців. Цикл розвитку дворічний. Стадія лялечки триває до 14 діб, після чого назовні виходить жук. У багатьох місцевостях, зважаючи на дворічний цикл розвитку шкідника, через рік бувають льотні роки, що характеризуються підвищеною чисельністю.
