Відмінності між версіями «Сичання»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | 1. Видавати або утворювати звуки, які нагадують протяжну вимову звука «с». В небі зірка засвітилася; Все затихло, все мовчить, Чуть гадюку — як сичить (Павло Грабовський, I, 1959, 579); Орля сичало, било крильми, звивалося і викручувалося всім тілом (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 142); Гуска тільки погрозливо сичала (Іван Ле, Мої листи, 1945, 53); | ||
| + | 2. Утворювати свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря (про предмети). Мов кодло лютих змій, сичала лоза, шматуючи на клапті Федькове тіло, а він.. мусив був терпіти нещадні удари (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 40); Кулі сичали над головами переляканих на смерть людей (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 89); | ||
| + | // Утворювати такі звуки, швидко рухаючись, падаючи (про повітря, дощ і т. ін.). Гострі весняні вітри сичали на просторі, пронизували до кісток (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 17); Дощ сичить, немов змія, Дощ січе, шипить, шумить, Хвиля злісно клекотить (Максим Рильський, II, 1960, 54). | ||
| + | |||
| + | 3. Вимовляти протяжно звук «с», заспокоюючи кого-небудь, закликаючи до тиші і т. ін. Часом знімався на майдані гомін, але ті, хто стояв при самих вікнах, сичали й цитькали на задніх (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 121); | ||
| + | // Говорити нерозбірливо, часто вимовляючи свистячі звуки. — Коло мене ходить та баба.. та беззубим ротом сичить (Панас Мирний, III, 1954, 164). | ||
| + | |||
| + | 4. Говорити здавленим від злоби, люті, роздратування і т. ін. голосом. — Ходім лиш зараз у волость, нехай нас волость розсудить, а не ти з свекрухою.. — кричала, аж сичала Мотря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 356); — Уб'ю... — аж сичав він.. На щастя, Лушня почув тихий скрип босої ноги, глянув і одскочив убік... (Панас Мирний, I, 1949, 312); Мама заступав Дарці дорогу, бере сильно.. за плече і вже не кричить, а сичить..: — Я тебе питаю, де ти до цього часу сиділа? (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 10); * Образно. Вони [герої Краснодона] слушної хвилі ждали, щоб гарнізон розбить у прах. Та вже сичало зради жало між грізних месників в ночах (Володимир Сосюра, II, 1958, 493); | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 18:53, 17 листопада 2019
Сича́ння, -ня, с. Шипѣніе змѣи, гусей Гадюче сичання. О. 1861. III. 31.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Видавати або утворювати звуки, які нагадують протяжну вимову звука «с». В небі зірка засвітилася; Все затихло, все мовчить, Чуть гадюку — як сичить (Павло Грабовський, I, 1959, 579); Орля сичало, било крильми, звивалося і викручувалося всім тілом (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 142); Гуска тільки погрозливо сичала (Іван Ле, Мої листи, 1945, 53); 2. Утворювати свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря (про предмети). Мов кодло лютих змій, сичала лоза, шматуючи на клапті Федькове тіло, а він.. мусив був терпіти нещадні удари (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 40); Кулі сичали над головами переляканих на смерть людей (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 89); // Утворювати такі звуки, швидко рухаючись, падаючи (про повітря, дощ і т. ін.). Гострі весняні вітри сичали на просторі, пронизували до кісток (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 17); Дощ сичить, немов змія, Дощ січе, шипить, шумить, Хвиля злісно клекотить (Максим Рильський, II, 1960, 54).
3. Вимовляти протяжно звук «с», заспокоюючи кого-небудь, закликаючи до тиші і т. ін. Часом знімався на майдані гомін, але ті, хто стояв при самих вікнах, сичали й цитькали на задніх (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 121); // Говорити нерозбірливо, часто вимовляючи свистячі звуки. — Коло мене ходить та баба.. та беззубим ротом сичить (Панас Мирний, III, 1954, 164).
4. Говорити здавленим від злоби, люті, роздратування і т. ін. голосом. — Ходім лиш зараз у волость, нехай нас волость розсудить, а не ти з свекрухою.. — кричала, аж сичала Мотря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 356); — Уб'ю... — аж сичав він.. На щастя, Лушня почув тихий скрип босої ноги, глянув і одскочив убік... (Панас Мирний, I, 1949, 312); Мама заступав Дарці дорогу, бере сильно.. за плече і вже не кричить, а сичить..: — Я тебе питаю, де ти до цього часу сиділа? (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 10); * Образно. Вони [герої Краснодона] слушної хвилі ждали, щоб гарнізон розбить у прах. Та вже сичало зради жало між грізних месників в ночах (Володимир Сосюра, II, 1958, 493);
Ілюстрації
|
|
|
|
