Відмінності між версіями «Хлюп»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:C2283b3b92310fc546aa3d37cd82969c 2 475x315.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:C2283b3b92310fc546aa3d37cd82969c 2 475x315.jpg|x240px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 165578074-stock-photo-high-resolution-conceptual-water-or.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 165578074-stock-photo-high-resolution-conceptual-water-or.jpg|x240px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:En4.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:En4.jpg|x240px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vedro-2.jpg| | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vedro-2.jpg|x240px]] |
|} | |} | ||
Версія за 11:01, 17 листопада 2019
Хлюп, меж., выражающее плескъ воды, паденіе въ воду. Жяба на березі сиділа та хлюп у воду. Драг. 366.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Звуконаслідування, що передає хлюпання, плескання води. Маленькі хвилі рівно котилися, ласкаво мили берег. Хлюп-хлюп!.. хлюп-хлюп!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 40); Захлюпали кулі круг човна: хлюп, хлюп, — Неначе хлопушки... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 327); Човен хвилю крає — Хлюп, та хлюп, та хлюп... (Валентин Бичко, Срібноліття, 1973, 270).
2. розм. Уживається як присудок за знач. хлюпати і хлюпнути. Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!.. І більше вже нігде не бачили Рибалки! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 77); — А він [чорт], неначе маленький чорний хлопчик, хлюпається у воді та й вискочив на греблю, вишкірив до мене білі здорові зуби, як лопатні, та знов хлюп у воду! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 337); Малеча — хто з чим: з кухликом, з мисочкою. Набере, — гороб'яті напитися саме, — а несе бережно, щоб не схлюпнути ж. Знайде кущик іще не политий — хлюп! — і знов до шаплика (Андрій Головко, I, 1957, 182).
3.ХЛЮП 2, у, чол., розм. Звук від коливання, падіння води чи удару по її поверхні. Четвертий день козацьке військо в морі, Лиш вітру шум і тихий хлюп води (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 313).
Ілюстрації
|
|
|
|
