Відмінності між версіями «Гадюшник»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Землянка.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Землянка.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гадючник1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Гадючник1.jpg|x140px]] | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 19:22, 16 листопада 2019
Гадюшник, -ка, м. = Гадючник 3. «Мѣстечко Курисово-Покровское». (Одесса. 1883), стр. 16.
Зміст
Сучасні словники
Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. Скупчення ворожих сил. Низенькая землянка. гадю́чник — багаторічна трав’яниста рослина родини розових; квітки білі, іноді рожеві, шестипелюсткові у золотистому суцвітті; цвіте в червні-липні; росте по всій території України на вологих луках, берегах річок і болотах; у народі вважають, що квітки рослини наділені великою силою, пильнують вроду, чари та розкішні принади красунь; у ніч на Купала дівчина «на порі» клала квітку рослини за пазуху, до кишені, за стрічку солом’яного бриля або залишала її на воротах чи на стежці, якою ходить парубок; вважалося, що запах рослини збуджує велике й пристрасне кохання, а по одруженні багато гарних і слухняних дітей.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Звалища артилерійських снарядів, що, мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами\ Доки минули цей розворушений гадючник — смугу повсталих колоній та хуторів — до краю вимучились всі, від командира до гуртоправа В своєму гадючнику українські буржуазні націоналісти розпинали і обпльовували ім'я Шевченка, лили на нього потоки бруду,.. дико знущалися над його світлою пам'яттю Викопав якийсь гадючник у землі.
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Факультет права та міжнародних відносин}}}]]
