Відмінності між версіями «Цимбал»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | 1)'''Концертні цимбали''' — струнний музичний інструмент, різновид народного інструмента цимбалів. Складається з дерев'яного корпусу, прямокутної, частіше трапецієвидної форми з натягнутими над ним струнами. Верхня дека виробляється із ялини або смереки, нижня із явора. | ||
| + | |||
| + | Перші концертні цимбали зробив Й. Шунда[hu], який працював музичним майстром при угорському королівському дворі. В 1874 р. він сконструював концертні цимбали, що зайняли повноправне місце серед професійних інструментів світу. Концертні цимбали мали 35 бунтів, вистроєних у хроматичний звукоряд, діапазон — від мі великої октави до мі третьої октави. У них вперше було застосовано демпферний пристрій. | ||
| + | |||
| + | Цимбали Й. Шунди та його винахід засвідчив Ф. Ліст. Одним з найдавніших нотних збірників для цимбалів строю Шунди було видання члена Угорського королівського оперного театру — Г. Аллаги. Про популярність цієї праці говорить те, що в 1889 р. в Будапешті було здійснене її четверте видання. | ||
| + | |||
| + | Найвизначнішим цимбалістом першої половини XX ст. був Аладар Рац (1886—1956), під впливом майстерності якого І. Стравінський переклав свої фортепіанні п'єси і використав інструмент у «Байці про лисицю, кота, півня і барана». | ||
| + | |||
| + | 2)'''Дурень, дурник, дурко, дурбецело''' — дурна, нерозумна, недалека, інтелектуально обмежена людина. | ||
| + | |||
| + | В українській розмовній річі також використовують словосполучення: набитий дурень (безнадійний, заплішений), дурна голова, вісімнадцятий туман, мідний лоб (нерозумна і вперта людина), голова з вухами (людина, позбавлена кмітливості). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 18:44, 16 листопада 2019
Цимбал, -ла, м. Олухъ, балбесъ. Цимбале, цимбале дурний. Ном. № 6300.
Зміст
Сучасні словники
1)Концертні цимбали — струнний музичний інструмент, різновид народного інструмента цимбалів. Складається з дерев'яного корпусу, прямокутної, частіше трапецієвидної форми з натягнутими над ним струнами. Верхня дека виробляється із ялини або смереки, нижня із явора.
Перші концертні цимбали зробив Й. Шунда[hu], який працював музичним майстром при угорському королівському дворі. В 1874 р. він сконструював концертні цимбали, що зайняли повноправне місце серед професійних інструментів світу. Концертні цимбали мали 35 бунтів, вистроєних у хроматичний звукоряд, діапазон — від мі великої октави до мі третьої октави. У них вперше було застосовано демпферний пристрій.
Цимбали Й. Шунди та його винахід засвідчив Ф. Ліст. Одним з найдавніших нотних збірників для цимбалів строю Шунди було видання члена Угорського королівського оперного театру — Г. Аллаги. Про популярність цієї праці говорить те, що в 1889 р. в Будапешті було здійснене її четверте видання.
Найвизначнішим цимбалістом першої половини XX ст. був Аладар Рац (1886—1956), під впливом майстерності якого І. Стравінський переклав свої фортепіанні п'єси і використав інструмент у «Байці про лисицю, кота, півня і барана».
2)Дурень, дурник, дурко, дурбецело — дурна, нерозумна, недалека, інтелектуально обмежена людина.
В українській розмовній річі також використовують словосполучення: набитий дурень (безнадійний, заплішений), дурна голова, вісімнадцятий туман, мідний лоб (нерозумна і вперта людина), голова з вухами (людина, позбавлена кмітливості).
Ілюстрації
|
|
|
|
