Відмінності між версіями «Кочерга»
(Створена сторінка: '''Кочерга, -ги, '''''ж. ''1) Кочерга. ''Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. ''Ном. № 24...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кочерга, -ги, '''''ж. ''1) Кочерга. ''Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. ''Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум. '''Кочере́жка. ''' | '''Кочерга, -ги, '''''ж. ''1) Кочерга. ''Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. ''Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум. '''Кочере́жка. ''' | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | КОЧЕРГА́, и, жін. | ||
| + | 1. Те саме, що коцюба 1. Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (Номис, 1864, № 10295); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев'яні скриньки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 775). | ||
| + | ♦ Ні богові свічка, ні чортові кочерга див. бог. | ||
| + | 2. тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев'яна лопата тощо). Мар'я ходила, як сова, насуплена — мовчазна, торохтіла кочергами, мисками, горшками (Панас Мирний, III, 1954, 155); Кинулась [мати] деркач з-під печі.., закладений кочергами, витягати (Павло Тичина, I, 1957, 258). | ||
| + | 3. тільки мн. Те саме, що кочережник. В кочергах, під припічком і по всіх темних закутках притаїлись, сумуючи, діди (Степан Васильченко, I, 1959, 215); Як ішов у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах(Андрій Головко, II, 1957, 135). | ||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка]=== | ||
| + | Кочерга, -ги, ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум.кочере́жка. | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | КОЧЕРГА́, и́, ж. | ||
| + | 1. Те саме, що коцюба́ 1. Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (Номис, 1864, ,№ 10295); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев’яні скриньки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 775). | ||
| + | ◊ Ні бо́гові сві́чка, ні чо́ртові кочерга́ див. бог. | ||
| + | 2. тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев’яна лопата тощо). Мар’я ходила, як сова, насуплена — мовчазна, торохтіла кочергами, мисками, горшками (Мирний, III, 1954, 155); Кинулась [мати] деркач з-під печі.., закладений кочергами, витягати (Тич., І, 1957, 258). | ||
| + | 3. тільки мн. Те саме, що кочере́жник. В кочергах, під припічком і по всіх темних закутках притаїлись, сумуючи, діди (Вас., І, 1959, 215); Як ішов у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах (Головко, II, 1957, 135). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 315. | ||
| + | Кочерга, ги, ж. | ||
| + | 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. | ||
| + | 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. | ||
| + | 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум. Кочере́жка. | ||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 295. | ||
| + | кочерга́ (зменшене — кочере́ж¬ка) — | ||
| + | 1) = коцюба́ (див.); як про необхідну річ у домашньому гос¬подарстві кажуть: «Без кочерги й ні приступу»; виносили на под¬вір’я, коли гриміло або йшов град; магічне значення кочерги пояс¬нюється близькістю до вогню й тим, що вона із заліза; все це по¬силює її охоронну силу; Кочерга (коцюба) до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (приказ¬ка); У кочерги два кінці: один на те¬бе, другий на мене (М. Номис); фразеологізми: ні Бо́гові сві́чка, ні чо́ртові кочерга́ (коцюба́) — ні до чого не придатна річ, справа тощо; ні на що невдатний хтось; | ||
| + | 2) ко¬че́рги — сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, ро¬гач, дерев’яна лопата тощо); місце для них — кочере́жник. | ||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 312. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | КОЧЕРГА́, кочерги, род. мн. кочерёг, жен. | ||
| + | 1. Железный прут, согнутый на конце, для перемешивания топлива в печи. Мешать уголья кочергой. | ||
| + | 2. Бранное слово, преим. о старухе (обл.). Старая кочерга. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: КОЧЕРГА.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: КОЧЕРГА1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: КОЧЕРГА2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| _JRk6ylX8mY}} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%86%D1%8E%D0%B1%D0%B0 Коцюба]==== | ||
| + | ====[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%BE%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%BA%D0%B0 Кочережка]==== | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | Коцюба́ або кочерга́ — знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива, прочищення колосників в печі й вигрібання з неї жару, попелу. | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
[[Категорія:Ко]] | [[Категорія:Ко]] | ||
Поточна версія на 21:43, 24 листопада 2017
Кочерга, -ги, ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум. Кочере́жка.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КОЧЕРГА́, и, жін. 1. Те саме, що коцюба 1. Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (Номис, 1864, № 10295); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев'яні скриньки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 775). ♦ Ні богові свічка, ні чортові кочерга див. бог. 2. тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев'яна лопата тощо). Мар'я ходила, як сова, насуплена — мовчазна, торохтіла кочергами, мисками, горшками (Панас Мирний, III, 1954, 155); Кинулась [мати] деркач з-під печі.., закладений кочергами, витягати (Павло Тичина, I, 1957, 258). 3. тільки мн. Те саме, що кочережник. В кочергах, під припічком і по всіх темних закутках притаїлись, сумуючи, діди (Степан Васильченко, I, 1959, 215); Як ішов у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах(Андрій Головко, II, 1957, 135).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Кочерга, -ги, ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум.кочере́жка.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
КОЧЕРГА́, и́, ж. 1. Те саме, що коцюба́ 1. Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (Номис, 1864, ,№ 10295); Саме став топитися тол. Партизани залізними невеличкими кочергами почали вибирати його в дерев’яні скриньки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 775). ◊ Ні бо́гові сві́чка, ні чо́ртові кочерга́ див. бог. 2. тільки мн. Сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, рогач, дерев’яна лопата тощо). Мар’я ходила, як сова, насуплена — мовчазна, торохтіла кочергами, мисками, горшками (Мирний, III, 1954, 155); Кинулась [мати] деркач з-під печі.., закладений кочергами, витягати (Тич., І, 1957, 258). 3. тільки мн. Те саме, що кочере́жник. В кочергах, під припічком і по всіх темних закутках притаїлись, сумуючи, діди (Вас., І, 1959, 215); Як ішов у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах (Головко, II, 1957, 135). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 315. Кочерга, ги, ж. 1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. 2) Въ курит, трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276. 3) Кочерга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум. Кочере́жка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 295. кочерга́ (зменшене — кочере́ж¬ка) — 1) = коцюба́ (див.); як про необхідну річ у домашньому гос¬подарстві кажуть: «Без кочерги й ні приступу»; виносили на под¬вір’я, коли гриміло або йшов град; магічне значення кочерги пояс¬нюється близькістю до вогню й тим, що вона із заліза; все це по¬силює її охоронну силу; Кочерга (коцюба) до печі хазяйка — вона своє діло зна, жар загріба (приказ¬ка); У кочерги два кінці: один на те¬бе, другий на мене (М. Номис); фразеологізми: ні Бо́гові сві́чка, ні чо́ртові кочерга́ (коцюба́) — ні до чого не придатна річ, справа тощо; ні на що невдатний хтось; 2) ко¬че́рги — сукупність знарядь, якими пораються біля печі (коцюба, ро¬гач, дерев’яна лопата тощо); місце для них — кочере́жник. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 312.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
КОЧЕРГА́, кочерги, род. мн. кочерёг, жен. 1. Железный прут, согнутый на конце, для перемешивания топлива в печи. Мешать уголья кочергой. 2. Бранное слово, преим. о старухе (обл.). Старая кочерга.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка
Коцюба
Кочережка
Зовнішні посилання
Матеріал з Вікіпедії
Коцюба́ або кочерга́ — знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива, прочищення колосників в печі й вигрібання з неї жару, попелу.
