Відмінності між версіями «Зжурити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 4: Рядок 4:
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
  
−
===[https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Всесвітній словник української мови]===
+
===[http://sum.in.ua/s/zzhuryty/ Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
−
ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯрозм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯрозм., ОСМУТИ́ТИСЯрідко, ОСМУТНІ́ТИрідко, ЗАДОСА́ДУВАТИрідко,ПОМАРКОТНІ́ТИдіал.; ПРИСМУТИ́ТИСЯрозм., ПРИТЬМА́РИТИСЯрідко,ПРИТЬМИ́ТИСЯдіал. (трохи). - Недок.: засму́чуватися, смути́тися, смутні́ти, зажу́рюватися, жури́тися, потьма́рюватися, опеча́люватися, осму́чуватися, притьма́рюватися. Зненацька Софія засмутилась і похилила голову, їй таки жаль звідси їхати (Леся Українка); - Ага... - засоромилася Одарка. І в наступну мить помітно посмутніла, відвернулася (І. Ле); Зажурився Тарас Григорович, і на сторінках його крихітної книжечки з’явилися сумні рядки про те, що не гріє сонце на чужині... (З. Тулуб); Запечалилася знову Горпина, запечалилася, аж зчорніла з журби на виду (Л. Яновська); Батько охмурнів, повісивши голову, а мати, голівоньку схиливши, осмутніла (Марко Вовчок); - Без людей не можна обійтися: оце сьогодні, наприклад, як задосадувала я, самітня (Л. Яновська); Дівчата помаркотніли і похилили головки в землю (Марко Черемшина); Задощило, і фільмування довелось припинити. Ягуар Ягуарович присмутивсь (О. Гончар). - Пор. 1. нудьгува́ти, сумува́ти.
+
'''ЗЖУРИ́ТИ, зжурю, зжуриш,''' док., перех., рідко. Змучити журбою, сумом.
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 565.
  
−
СУМУВА́ТИ (пройматися почуттям суму, журби), ЖУРИ́ТИСЯ, ПЕЧА́ЛИТИСЯ, СМУТИ́ТИСЯ, ТУЖИ́ТИпідсил.,ПОБИВА́ТИСЯпідсил.,ВБИВА́ТИСЯ[УБИВА́ТИСЯ]підсил.,СМУТКУВА́ТИрозм.,КРУШИ́ТИСЯзаст., фольк.,БАНУВА́ТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИдіал.,ПЕЧА́ЛУВАТИСЯдіал.;НУДЬГУВА́ТИ, СКУЧА́ТИ (за ким-чим, без кого-чого і без додатка - сумувати без когось, чогось). - Не сумуй. Чи що тебе мучить? Скажи відверто: що тобі в нас не так? (О. Гончар); Христя сумувала, журилася, а часом сама гірко плакала (Панас Мирний); Печалиться й печалиться чогось дівчина. Уже б і заміж пора йти, але не виходить, хоч і траплялися добрі люди (М. Стельмах); Це була їхня [старих] звичка: коли одне смутилося, друге обов’язково мусило розважати (Ю. Яновський); Чом тобі хоч вітер не розкаже, Як тужу я й плачу? (А. Кримський); - Ти вже й так змарніла на виду: усе журишся, все смуткуєш та плачеш (І. Нечуй-Левицький); Мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки, але так сумно, якби банували за молодим віком (В. Стефаник); - Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? - спитав ласкаво панич (І. Нечуй-Левицький). - Пор. засмути́тися, 1. нудьгува́ти.
+
===[https://goroh.pp.ua/%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%B7%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8 Горох]===
−
 
+
−
===[http://slovopedia.org.ua/41/53398/264748.html Словник синонімів Караванського]===
+
−
ЖУРИТИСЯ
+
−
сумувати, тужити, вішати <хнюпити, опускати> голову, упадати серцем, д. банувати; с. убиватися; (за ким) бідкувати, побиватися, боліти <уболівати> душею, тліти серцем <душею>; (ким, про кого) гризтися, турбуватися, піклуватися, непокоїтися.
+
  
 +
'''ЗЖУРИ́ТИ'''
 +
Док. до жури́ти 1.
 +
Журо моя, журо, й ти мене зжурила, ти мене зжурила й з білих ніг звалила. (з народної пісні)
 +
[Саларіно:] Відома річ, Антоніо сумний, бо торгові діла його зжурили. (І. Франко)
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
Рядок 25: Рядок 26:
 
==Додаткові дані==
 
==Додаткові дані==
 
[https://www.5.ua/suspilstvo/osinnia-depresiia-porady-praktychnoho-psykholoha-154717.html Як впоратися з депресією]
 
[https://www.5.ua/suspilstvo/osinnia-depresiia-porady-praktychnoho-psykholoha-154717.html Як впоратися з депресією]
 +
[https://ukrainian_russian.academic.ru/41263/%D0%B7%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8 Що таке зжуритися?]
 
[[Категорія:Зж]]
 
[[Категорія:Зж]]

Версія за 00:41, 15 листопада 2019

Словник Грінченка

Зжури́ти, -рю́, -риш, гл. Изсушить печалью. Журба мене зжурила.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЖУРИ́ТИ, зжурю, зжуриш, док., перех., рідко. Змучити журбою, сумом. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 565.

Горох

ЗЖУРИ́ТИ Док. до жури́ти 1. Журо моя, журо, й ти мене зжурила, ти мене зжурила й з білих ніг звалила. (з народної пісні) [Саларіно:] Відома річ, Антоніо сумний, бо торгові діла його зжурили. (І. Франко)

Ілюстрації

Сльози.jpg
Смайлик.jpg
Журба.jpg

Медіа

Додаткові дані

Як впоратися з депресією Що таке зжуритися?

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Зжурити&oldid=278890