Відмінності між версіями «Озолочуватися»
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Скарб.jpeg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цукерки.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Туалет.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 23:09, 13 листопада 2019
Озолочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. озолоти́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Богатѣть, разбогатѣть. Озолотитись можна його худобою.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ОЗОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех.
1. Надавати чому-небудь золотистого кольору; забарвлювати в золотистий колір або відтінок. Ще дужче мов побіліла дідова голова й борода, сонце, прокравшись крізь віття, озолотило їх, тоді як лице стало аж чорне, очі повилися смутком, тугою… (Мирний, І, 1954, 178); Озолотило сонце похмурі хмари на заході (Кос., Новели, 1962, 11).
2. розм. Щедро обдаровувати грішми, багатством. — Якби мені така сила грошей, я б озолотив би і себе, і свою бабу, і свою приймачку (Н.-Лев., IV, 1956, 205); — Земля — мати, — казав він, — шануй її, то вона тебе озолотить (Гр., II, 1963, 334); — Бачите, пане Франко, вашій роботі — нема ціни. Вас мало озолотити за неї (Кол., Терен.., 1959, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 657.
Озолочувати, чую, єш, сов. в. озолоти́ти, чу́, ти́ш, гл.
1) Озолачивать, озолотить. Чуб. II. 140.
2) Обогащать, обогатить. Яка б мати не озолотила свого сина. Левиц. І. 261.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 45.
Ілюстрації
|
|
|
|
