Відмінності між версіями «Навій»
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
Окрім того, існував пристрій під назвою снувалка, конструкція якого була аналогічна конструкції мотовила-самотоки. Складається з двох перехрестів, надітих на веретено, кінці яких з'єднані чотирма стопцями. Для влаштовування перехрещування ниток основи застосовували листви чиноватні або чини — спеціальні кілочки[7]. | Окрім того, існував пристрій під назвою снувалка, конструкція якого була аналогічна конструкції мотовила-самотоки. Складається з двох перехрестів, надітих на веретено, кінці яких з'єднані чотирма стопцями. Для влаштовування перехрещування ниток основи застосовували листви чиноватні або чини — спеціальні кілочки[7]. | ||
| − | Операція з підготовки основи називається снуванням[8]. Одна довга нитка має утворити петлі, що стають осно́вними нитками. Петлі просилюють через комірки риток і пропускають через них палицю-валок, який надалі кріплять до нижнього навою (у спеціальному пазі чи прив'язуючи шнурками). За допомогою закріпленого на шнурі гачка («ключки») протилежні кінці ниток проводять через комірки берда і через вічка рукавів начиння, і так само кріплять до верхнього навою. На навої могли укріпляти торки — шматки полотна з бахромою, до ниток якої і прикріпляли нитки основи[9]. | + | Операція з підготовки основи називається снуванням[8]. Одна довга нитка має утворити петлі, що стають осно́вними нитками. Петлі просилюють через комірки риток і пропускають через них палицю-валок, який надалі кріплять до нижнього навою (у спеціальному пазі чи прив'язуючи шнурками). За допомогою закріпленого на шнурі гачка («ключки») протилежні кінці ниток проводять через комірки берда і через вічка рукавів начиння, і так само кріплять до верхнього навою. На навої могли укріпляти торки — шматки полотна з бахромою, до ниток якої і прикріпляли нитки основи[9].\ |
| + | ==Приклади використання== | ||
| + | Наві́й, во́ю, м. Навой, валъ въ ткацкомъ станкѣ. наво́їв два: ве́рхній, горі́шній — находится сзади, — и спі́дній, до́лішній помѣщается ближе къ ткачу, въ нижней части станка, оба идутъ параллельно сидѣнью ткача; у обоихъ на правомъ концѣ по зубчатому колесу, которое называется въ Галиціи также сучка или триб; галицкій триб (въ долішньому навої) для поворачиванія своего имѣетъ еще четыре ручки; для того, чтобы навій удерживался неподвижно, въ зубцы ко́леса упирается ходящій на винтѣ, искривленный брусокъ дерева, различн. формы, назыв. цуґа, а въ Галиціи пе́сик или (въ горішньому навої) сука. Въ каждомъ навоѣ есть выдолбленный желобокъ, называемый ґа́ра, жолобе́ць: въ эти желобки, при помощи особаго снаряда, наз. яштруб, ля́шток, прут, прикрѣпляются куски полотна, къ которымъ привязывается обоими концами осно́ва; послѣдняя навита на ве́рхній навій, отъ котораго проходитъ сквозь начиння и бе́рдо (блят) черезъ маґіль (гал.) подъ штаком къ спідньому навою; поворачиваясь по направленію къ ткачу, верхній навій разматываетъ основу, которая, уже въ видѣ полотна, наматывается на спідній навій. См. Варстат, кросна. Первыя названія изъ помѣщенныхъ здѣсь — изъ Полтавской губ. (Константиногр. у. Б. Г.), вторыя и третьи — изъ Галиціи (Шух. I. 255; МУЕ. III. 17). Ум. Навійчик. Мет. 213. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | + | ==Примітки== | |
| − | Верстат // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. | + | Навій // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. |
| − | + | 1. Воротило // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. | |
| − | + | 2. Верстат // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. | |
| − | + | 3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X. | |
| − | + | 4. Ритки // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. | |
| − | + | 5. Снувавка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. | |
| − | + | 6. Снувалка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. | |
| − | + | 7. Снувати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | |
| − | + | 8. Торок // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
Версія за 15:43, 13 листопада 2019
Значення
Наві́́й[1] (від прасл. *navojь < *naviti) — вал ткацького верстата, що слугує для фіксації основи. У верстаті два навої — на одному навивають нитки основи, на другий намотують готове полотно. Діалектна назва навою — «вороти́ло», але цим словом також називали «рід ключа для повертання навою»[2].
У традиційному верстаті-кроснах два навої — нижній («спідній») і верхній. На верхній навій намотували нитки основи (для цього використовували пристрій, відомий як «ритки» або «оснівниця»), протягали їх паралельно і кріпили до нижнього навою, який слугував валом для готової тканини. Верхній навій кріпився зазвичай між стійок («стоянів») кросен, нижній — між нижніх повздовжніх перекладин («ставок»)[3]. Навої виготовляли переважно із сосни і також з плодових дерев — груші, яблуні.
На деяких сучасних верстатах, переважно при виробництві важких технічних тканин, а також для подавання ворсової основи у виробництві ворсових тканин (велюру, плюшу, шпігелю), навій не використовують, а подають основу у верстат безпосередньо з бобін, за допомогою спеціального приладу — шпулярника.
Ритки
Ри́тки (через пол. rytki, retki від нім. Rietkamm — «бердний гребінь»)[4], оснівниця, снувавка — старовинний пристрій для підготовки основи перед її намотуванням на навій. Являє собою вузьку рамку довжиною в ширину навою з довших горизонтальних («листовок», «победрин») і коротших вертикальних («засувок», «замочків», «полудрабків») планок, споряджених рідкими поперечними зубцями або перегородками («зубками», «кілочками», «чопиками»), крізь шпари яких («комори») проходять нитки основи[5][6].
Окрім того, існував пристрій під назвою снувалка, конструкція якого була аналогічна конструкції мотовила-самотоки. Складається з двох перехрестів, надітих на веретено, кінці яких з'єднані чотирма стопцями. Для влаштовування перехрещування ниток основи застосовували листви чиноватні або чини — спеціальні кілочки[7].
Операція з підготовки основи називається снуванням[8]. Одна довга нитка має утворити петлі, що стають осно́вними нитками. Петлі просилюють через комірки риток і пропускають через них палицю-валок, який надалі кріплять до нижнього навою (у спеціальному пазі чи прив'язуючи шнурками). За допомогою закріпленого на шнурі гачка («ключки») протилежні кінці ниток проводять через комірки берда і через вічка рукавів начиння, і так само кріплять до верхнього навою. На навої могли укріпляти торки — шматки полотна з бахромою, до ниток якої і прикріпляли нитки основи[9].\
Приклади використання
Наві́й, во́ю, м. Навой, валъ въ ткацкомъ станкѣ. наво́їв два: ве́рхній, горі́шній — находится сзади, — и спі́дній, до́лішній помѣщается ближе къ ткачу, въ нижней части станка, оба идутъ параллельно сидѣнью ткача; у обоихъ на правомъ концѣ по зубчатому колесу, которое называется въ Галиціи также сучка или триб; галицкій триб (въ долішньому навої) для поворачиванія своего имѣетъ еще четыре ручки; для того, чтобы навій удерживался неподвижно, въ зубцы ко́леса упирается ходящій на винтѣ, искривленный брусокъ дерева, различн. формы, назыв. цуґа, а въ Галиціи пе́сик или (въ горішньому навої) сука. Въ каждомъ навоѣ есть выдолбленный желобокъ, называемый ґа́ра, жолобе́ць: въ эти желобки, при помощи особаго снаряда, наз. яштруб, ля́шток, прут, прикрѣпляются куски полотна, къ которымъ привязывается обоими концами осно́ва; послѣдняя навита на ве́рхній навій, отъ котораго проходитъ сквозь начиння и бе́рдо (блят) черезъ маґіль (гал.) подъ штаком къ спідньому навою; поворачиваясь по направленію къ ткачу, верхній навій разматываетъ основу, которая, уже въ видѣ полотна, наматывается на спідній навій. См. Варстат, кросна. Первыя названія изъ помѣщенныхъ здѣсь — изъ Полтавской губ. (Константиногр. у. Б. Г.), вторыя и третьи — изъ Галиціи (Шух. I. 255; МУЕ. III. 17). Ум. Навійчик. Мет. 213.
Примітки
Навій // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
1. Воротило // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. 2. Верстат // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. 3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X. 4. Ритки // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. 5. Снувавка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. 6. Снувалка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. 7. Снувати // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. 8. Торок // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
