Відмінності між версіями «Шкапа»

Версія за 22:38, 11 листопада 2019

Словник Грінченка

Шкапа, Заморений, слабосилий, худий кінь; хабета.

Фізично слабка, виснажена, нездатна до роботи людина.

Приклади

По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи. (І. Нечуй-Левицький)

Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: – Добра кобила! День біжить – три дні лежить! (О. Гончар)

Сліпа Гершкова шкапа, яку все село звало “великомучениця”, була така байдужа до всього, що вже й не обганялась від мух. (П. Козланюк)

• Образно. Пора зіпхнути Михая з кульгавої шкапи монархії... (М. Чабанівський)

Між зеленим кострубатим чагарником заманячить [замаячить] де-не-де спутана шкапа. То хлопці пасуть коней. (М. Коцюбинський)

Степан молодцювато під'їхав на димчастих шкапах до їхніх воріт. (М. Стельмах)

шка́па

іменник істота жіночий рід 1 відміна тверда група

відмінок однина множина

називний шка́па шка́пи

родовий шка́пи шкап

давальний шка́пі шка́пам

знахідний шка́пу шка́пи, шкап

орудний шка́пою шка́пами

місцевий шка́пі шка́пах

кличний шка́по шка́пи

ШКАПА — ТРАНСКРИПЦІЯ

відмінок однина множина

називний [шка́па] [шка́пие]

родовий [шка́пие] [шкап]

давальний [шка́п‛і] [шка́пам]

знахідний [шка́пу] [шка́пие], [шкап]

орудний [шка́пойу] [шка́памие]

місцевий [шка́п‛і] [шка́пах]

кличний [шка́по] [шка́пие]

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Заморений, слабосилий, худий кінь. По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи (Нечуй-Левицький, I, 1956, 167); Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалюй якусь шкапу: — Добра кобила! День біжить — три дні лежить! (Олесь Гончар, I, 1959, 44); Сліпа Гершкова шкапа, яку все село звало «великомучениця», була така байдужа до всього, що вже й не обганялась від мух (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 222); * Образно. — Пора зіпхнути Михая з кульгавої шкапи монархії... (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 292); // розм. Те саме, що кінь 1. Між зеленим кострубатим чагарником заманячить де-не-де спутана шкапа. То хлопці пасуть коней (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 460); Степан молодцювато під'їхав на димчастих шкапах до їхніх воріт (Михайло Стельмах, II, 1962, 235).

2. перен., розм., зневажл. Фізично слаба, виснажена, нездатна до роботи людина.

Синонімічний ряд:

шка́па велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів

грома́к (діал.) баский.

драбиня́к (розм.) худий, з випнутими ребрами.

же́реб (рідше)

жеребе́ць

кони́на (розм.)

кони́сько (розм.) заморений, слабосилий.

коня́ка (розм.)

конячи́на (розм.)

кінь

лоша́к молодий.

ме́рин (розм.) кастрований.

муста́нг здичавіла тварина в Північній Америці.

о́гир некастрований самець.

пати́ка (зневажл.)

скаку́н з високими біговими якостями.

ста́дник (діал.) плідник при табуні.

тарпа́н дикий.

шкапи́на (розм.)

шкі́нька (діал.) перев. худий або слабосилий, заморений.

ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ

1.скаба́

2.скіп «яструб-перепелятник, Accipiter nisus L.»

3.скоба́

4.скобе́ць «яструб-тетерев’ятник, Accipiter gentilis L.»

5.шка́ба

6.шкапа́ «тс.»

Ілюстрації

Медіа

Див. також

(Посилання на сторінки цієї Вікі)

Див. Довідка:Стиль

Джерела та література

Див. Довідка:Стиль

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання