Відмінності між версіями «Кметувати»
(Створена сторінка: '''Кметува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Думать, раздумывать. ''Так чоловік кметував, поглядаючи. ''С...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кметува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Думать, раздумывать. ''Так чоловік кметував, поглядаючи. ''Св. Л. 160. | '''Кметува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Думать, раздумывать. ''Так чоловік кметував, поглядаючи. ''Св. Л. 160. | ||
| − | [[Категорія:Км]] | + | [[Категорія:Км]]<br /> |
| + | Вхід · Реєстрація | ||
| + | Словник української мови | ||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980)<br /> | ||
| + | 1. Те саме, що міркувати; розмірковувати. Сіла вона та й кмітить; вона сподівалась, чи не над'їде хто та підвезе її до другого села (Нечуй-Левицький, III, 1956, 210); Все на один лад кметуючи, дійшли вони до Волоської (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 26); — Як би вислизнути з-під ласкавої опіки [отамана]? — кмітували [друзі] (Яків Качура, II, 1958, 372); | ||
| + | // Розуміти, тямити. Уже дитина кметить (Словник Грінченка). | ||
| + | |||
| + | 2. за ким — чим, діал. Спостерігати, стежити. Радюк не зводив очей з Ольги й кмітив за нею (Нечуй-Левицький, I, 1956, 548). | ||
| + | |||
| + | 3. діал. Зауважувати, помічати. З тим я й поїхав, а вже кмітую, що мій Савка аж горить з нетерплячки (Іван Франко, II, 1950, 42).<br /> | ||
Версія за 22:06, 25 жовтня 2018
Кметува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Думать, раздумывать. Так чоловік кметував, поглядаючи. Св. Л. 160.
Вхід · Реєстрація
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Те саме, що міркувати; розмірковувати. Сіла вона та й кмітить; вона сподівалась, чи не над'їде хто та підвезе її до другого села (Нечуй-Левицький, III, 1956, 210); Все на один лад кметуючи, дійшли вони до Волоської (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 26); — Як би вислизнути з-під ласкавої опіки [отамана]? — кмітували [друзі] (Яків Качура, II, 1958, 372);
// Розуміти, тямити. Уже дитина кметить (Словник Грінченка).
2. за ким — чим, діал. Спостерігати, стежити. Радюк не зводив очей з Ольги й кмітив за нею (Нечуй-Левицький, I, 1956, 548).
3. діал. Зауважувати, помічати. З тим я й поїхав, а вже кмітую, що мій Савка аж горить з нетерплячки (Іван Франко, II, 1950, 42).
