Відмінності між версіями «Кірка»
(Створена сторінка: '''Кірка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''кора. '''1) Кожица, корка плодовъ. ''На запіканку корінькову купив...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Кірка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''кора. '''1) Кожица, корка плодовъ. ''На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. ''Мкр. Г. 69. 2) Сандалъ. ''Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. ''Константиногр. у. 3) Подборъ, каблукъ. ''Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. ''Г. Барв. (О. 1861. VI. 19). | '''Кірка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''кора. '''1) Кожица, корка плодовъ. ''На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. ''Мкр. Г. 69. 2) Сандалъ. ''Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. ''Константиногр. у. 3) Подборъ, каблукъ. ''Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. ''Г. Барв. (О. 1861. VI. 19). | ||
[[Категорія:Кі]] | [[Категорія:Кі]] | ||
| + | == Сучасні словники == | ||
| + | '''КІ́РКА, и, ж. | ||
| + | ''' | ||
| + | 1. Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка — і грузне він у глибокому снігу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); Щоб виміряти температуру розтопленої лави, вчені стрибнули на застиглу кірку лави і, пливучи на ній, робили спостереження (Наука.., 6, 1958, 57). | ||
| + | |||
| + | 2. Зменш. до кора́ 1. Первинна покривна тканина з ростом та розвитком рослин замінюється вторинною — корком, а ще пізніше кіркою (Практ. з анат. рослин, 1955, 56). | ||
| + | |||
| + | 3. діал. Кориця (у 2 знач.). Триста років тому в Європу було завезено кірку хінного дерева (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 23). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 168. | ||
| + | |||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | [[Файл:Kora-duba.jpg]] | ||
| + | [[Файл:393769_kora_derevo_les_1680x1050_(www.GetBg.net.jpg]] | ||
Версія за 15:20, 19 жовтня 2016
Кірка, -ки, ж. Ум. отъ кора. 1) Кожица, корка плодовъ. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69. 2) Сандалъ. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Константиногр. у. 3) Подборъ, каблукъ. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. (О. 1861. VI. 19).
Сучасні словники
КІ́РКА, и, ж. 1. Верхній затверділий шар чого-небудь; кора (у 2 знач.). Мчить олень, але провалюється під ним блискуча кірка — і грузне він у глибокому снігу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 356); Щоб виміряти температуру розтопленої лави, вчені стрибнули на застиглу кірку лави і, пливучи на ній, робили спостереження (Наука.., 6, 1958, 57).
2. Зменш. до кора́ 1. Первинна покривна тканина з ростом та розвитком рослин замінюється вторинною — корком, а ще пізніше кіркою (Практ. з анат. рослин, 1955, 56).
3. діал. Кориця (у 2 знач.). Триста років тому в Європу було завезено кірку хінного дерева (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 168.
